Як працює читання вголос?

 

Згідно з новітніми дослідженнями, читання задіює більшість вищих зон мозку – іншими словами, це краща вправа для його підтримки «у формі». Це в рівній мірі відноситься і до читання про себе та читання вголос. Однак останній спосіб має не тільки цікаву історію, але й надає позитивний ефект на дикцію, допомагає в навчанні і просто приємним способом спілкування з дітьми і дорослими.

Монополія декламації

У це важко повірити, але в античні часи читали вголос – інших варіантів не існувало. Ось кілька уривків з Лукіана Самосатского («Неучу, який купував багато книг»), які засуджують читання про себе, висміює невмілу декламацію і демонструють незвично трепетне (в нашому розумінні) ставлення до класики:

«Ти в очі дивишся на свої книги, просто, Зевсом клянусь, объедаешься ними, а деякі навіть читаєш, хоч і надто квапливо, так що очі весь час випереджають мову».

«Ти тримаєш у руках прекрасну книгу, облеченную в пурпурову шкіру, із золотою застібкою, а читаєш її, ганебно перекручуючи слова, так що люди освічені потішаються над тобою, складаються ж при тобі підлабузники славословлять, а про себе, відвернувшись, також сміються чимало».

«Але якщо ти все-таки вирішив перебувати незмінно в свою недугу, то йди купуй книги, тримай їх вдома під замком і пожинай лаври власника. Досить з тебе і цього. Але не доторкайся до них ніколи, не читай, не принижуй своєю мовою слів, сказаних мужами давнину, і їх творінь, які тобі нічого поганого не зробили».

«Димитрій-кінік, будучи в Коринті, побачив, як один неосвічена людина читав прекрасну книгу, – а саме «Вакханки» Евріпіда, дійшовши якраз до того місця, коли вісник розповідає про страждання Пенфея і вчинок, скоєний Агавою. Димитрій вирвав у нього книгу і розірвав її, заявивши: «Краще Пенфею бути якось роздертим мною, ніж тобою – багато разів».

Сьогодні історики вважають, що читання вголос було не лише даниною культурних традицій, але і допомагало краще вникати в сенс – адже в ті часи не було загальноприйнятих знаків пунктуації і навіть поділу слів. До цього можна додати, що поезія і художнє слово взагалі принципово впливає насамперед на слух – звідси така увага до давніх ритму і стилю як поетичної, так і прозової мови.

Народження сучасного стилю

Історія зберегла ту мить, з якого можна умовно почати відлік тривалого й непростого процесу відмови від декламації і переходу до читання «очима». В кінці IV століття Святий Августин описав у своїй «Сповіді» вразило його видовище: перед його внутрішнім поглядом все ще стояв його давній учитель Амвросій, єпископ Медіоланський.

«Коли Амвросій читав, він пробігав очима по сторінках, проникаючи в їхню душу, роблячи це у розумі, не промовляючи ні слова і не ворушачи губами. Багато разів – бо він нікому не забороняв входити і не було звичаю попереджати його про чийсь прихід – ми бачили, як він читає мовчки, завжди тільки мовчки…

Трохи постоявши, ми йшли, вважаючи, що в цей короткий проміжок часу, коли він, звільнившись від метушні чужих справ, міг перевести дух, він не хоче, щоб його відволікали, і, можливо, побоюється, що хто-небудь, слухаючи його і помітивши труднощі у тексті, попросить пояснити темне місце чи ризикне сперечатися з ним, і тоді він не встигне прочитати стільки томів, скільки хоче. Я вважаю, що він читав таким чином, щоб берегти голос, який у нього часто пропадав. У всякому разі, яким би не був намір подібного людини, воно, без сумніву, було благим…»

Останні слова святого Августина показують, що на рубежі IV-V ст. «зловісне» мовчазне читання все ще викликало подив і потребувало не тільки пояснення, але навіть в серйозному виправданні. Однак у кінцевому рахунку читання перестало бути обопільним мистецтвом автора і читача – вся «магія» зосередилася на кінчику пера того, хто створював поезію і прозу. Читання про себе перетворило літературу, призвело до панування письмового слова над усним, а читача залишила наодинці з автором.

Гарна дикція

Не секрет, що читання вголос – одне з кращих вправ для розвитку мовлення. Воно також дозволяє навчитися легко і точно висловлювати свої думки, сприяє збільшенню словникового запасу, поліпшенню інтонації і емоційного забарвлення. Читаючи вголос хоча б півгодини в день, можна за місяць отримати непогані результати: шорстка мова стане більш гладкою, без запинок, застережень, слів-паразитів та інших мовних недоліків.

Як правильно читати вголос? По-перше, не поспішаючи, в оптимальному розмовному темпі, приблизно 120 слів за хвилину (читати про себе ми звикли набагато швидше, так як не обмежені темпом мовлення). По-друге, чітко промовляючи слова. По-третє, виразно і з розстановкою (з наголосами і паузами). По-четверте, артистично озвучуючи пряму мову персонажів, наділяючи їх певним характером. Читаючи для інших, дуже важливо вимовляти слова так, як ніби ви викладаєте власні думки – не «читати», а «розповідати».

Також корисно записувати читаний текст на диктофон. Подальше його прослуховування допомагає з боку помітити деякі нюанси мови – як достоїнства, так і недоліки, які людина зазвичай не помічає в процесі читання. Такий зворотний зв’язок дозволяє, коригуючи мова, покращувати її: працювати над інтонацією, корегувати тембр голосу і так далі.

Як знайти час на ці вправи? Поєднати приємне з корисним! Багато батьків перед сном читають своїм дітям казки. Причому люблять таке проведення часу не тільки малеча, але й вміють самостійно читати школярі, і навіть підлітки. Звичайно, справа зовсім не в тому, щоб, не напружуючись, отримати нову інформацію – багато діти із задоволенням слухають одні й ті ж розповіді по багато разів поспіль. Просто це час спілкування з батьками, якого сучасним дітям найчастіше не вистачає. Актуально це і для дорослих, наприклад, для подружжя – головне, щоб підібрана література була цікава обом.