Що символізує лебідь?

 

В легендах та переказах, а так же казках багатьох народів світу лебідь є не тільки шанованої благородної птахом, але і багатогранним символом, що втілює всі кращі якості, якими тільки може бути наділена людина: мудрістю, духовною чистотою і невинністю. Крім того, стародавні наділяли цих досконалих пернатих пророчими і магічними здібностями. Так само лебідь здавна асоціювався з гордою самотою, музикою і поезією.

Традиційно лебедя пов’язують з двома стихіями – повітря і води, і тому називають птахом життя. Існують легенди про те, що в цих красивих птахів змінюються мандрівні по небу душі. Однак від кольору оперення може кардинально змінюватися образ лебедя: білий означає добро, чорний уособлює смерть.

Крім того, лебеді утворюють подружні пари на все життя, разом виховують пташенят, і тому символізують вірність і прихильність. Романтичну ноту додає припущення, що саме два лебеді, що пливуть назустріч один одному, підказали людям символ «серця».

Лебедина пісня

Так прийнято називати останні значні твори видатних людей – поетів, художників, музикантів та інших творчих особистостей. Як же лебеді співають, виникає питання? Для початку розберемося: якщо б ми побачили «класичного» лебедя з довгою, зігнутої у вигляді букви S, шиєю і червоним дзьобом – це лебідь-шипун (судпиѕ olor). Назвали його так через те, що при подразненні птах шипіт – але вже точно не співає. А ось якщо у лебедя коротка шия пряма і габарити домашнього гусака – перед нами лебідь-кликун (cygnus cygnus), що володіє гучним «трубним» голосом, який можна почути навіть на дуже великій відстані. І все ж, може родич гусака зазіхнути на заслужені лаври солов’я?

Перекази про лебединому співі народились в Древній Греції вже після Гомера і Гесіода – «дивну музику» описували Есхіл, Аристотель і багато поети античності. Найбільш цікаві їхні сучасники ночами чатували водойми, щоб почути ці райські звуки, але, як говориться, навіть рак не свиснув. Що не дивно – в Елладі мешкали виключно прекрасні, але «німі» лебеді-шипуни. Старий Цицерон спробував зам’яти конфуз, і розповів про те, що лебеді співають лише один раз – перед смертю (ця міфологема і стала крилатою, доживши до наших днів). І знову допитливі греки засумнівалися: не співають «голосисті улюбленці муз», і все тут – ні у здоров’ї, ні на зорі життя. Тоді не залишилося нічого іншого, як скласти міфи і легенди про виняткових людей, волею богів перетворилися на птахів – мовляв, тільки вони можуть співати – і то під самими небесними чертогами…

Еллада

Продовжуючи міркувати в ключі греко-римських традицій, зазначимо, що в пізніші часи лебідь став супутником деяких олімпійських богів: Аполлона і його сестри-близнюка Артеміди, Афродіти й Ерота, Орфея… А ось могутній Зевс, фетиш якого – всякі незвичайні появи (пам’ятаєте золотий дощ?), і зовсім перетворився одного разу в лебедя, щоб у всій красі постати перед царицею Ледой. Результатом їх цікавого (з точки зору науки) любовного союзу стало… яйце, з якого з’явилася міфічна Олена. Так-так, та сама троянська красуня і викрадачка національного спокою… Є думки, що образ Зевса, переслідує Леду, послужив приводом назвати одне з древніх сузір’їв «Лебедем» (Клавдій Птолемей позначив його в каталозі зоряного неба «Альмагест» як «Птаха»). Ця Тема згодом так хвилювала уми епохи Ренесансу, що майже у кожного поважаючого себе творця ні-ні та була картина, скульптура або поема про божественне союзі (Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рубенс, Сальвадор Далі, П’єр Ронсар і багато інших).

Індія

У давнину індуси вважали лебедя як птицю, уронившую в Хаос яйце, з якого була створена Всесвіт. Лебеді так само символізують подвійність буття – вдих і видих, дихання і дух. Білосніжне оперення лебедя – синонім незаплямованою людської Душі. Саме ця птиця, на думку індусів, служить своєрідним нагадуванням: потрібно відокремлювати полову від зерна істинного знання. Вище божество індуїзму, Брахма, зображувався їдуть верхи на лебедя (іноді гусе або фазане) – так люди хотіли підкреслити істинність і праведність його шляху.

Слов’яни і кельти

У слов’янській міфології лебідь був святий птахом, але найчастіше асоціюється швидше з жіночим початком. Дуже популярний був на Русі, особливо північної, образ прекрасної і мудрої діви-лебедя, що володіє таємницею напою безсмертя, живою водою та молодильними яблуками. Лебеді часто ставали героями казок («Гуси-лебеді», «Царівна-Лебідь»), літературних творів («Казка про царя Салтана» Пушкіна, байка «Лебідь, Рак і Щука» Крилова), – так і про «Лебединому озері» Чайковського важко не згадати.

Хоча треба визнати – сюжет перевтілення людини в лебедя відображений і у фольклорі багатьох інших народів: наприклад, в «Пісні про Нібелунгів» дівчата перетворюються в пророкують лебідок. У кельтів лебеді славилися магічними істотами, асоціюючись з сонцем (як і в Китаї), і тому приносили любов, чистоту, щедрість, всі блага і зцілення від усіх недуг.

Європа

В алхімії лебідь символізував другу стадію алхімічного процесу – «біле тиск», або стадію очищення, під час якої безсмертна душа звільняється від пут матерії і постає у всій своїй чистоті.

А ось італійський поет і драматург епохи Ренесансу Лудовико Аріосто, спираючись на античну традицію, у своїй творчості описував лебедя як птаха долі. Палац людських доль і річку Лету він оригінально переніс… на Місяць. Час-старець кидав у воду золоті і срібні жеребки (душі грішників і праведників). Ті, що важкі – відразу тонули, інші вихоплювали з хвиль ворони, галки і шуліки, але вони вислизали з їхніх дзьобів тому в темну безодню; і лише самі гідні долі потрапляли в дзьоби лебедям, і ті відносили їх у храм безсмертя.

У 19 столітті датський поет і письменник Ганс Християн Андерсен видав «світову» казку «Гидке каченя» – на цей раз обійшлося, правда, без символіки – тільки повчальна мораль.

Лебідь і сьогодні продовжує викликати захоплення своєю дивовижною красою, грацією і мудрим характером. Ці птахи селяться тільки там, де від землі і людей виходить енергія миру і спокою, і тільки в найбільш екологічно чистою та безпечною місцевості.