Звідки родом «рок-н-рол»

США

В середині минулого століття на офіційному музичному Олімпі США панувала оркестрова музика цілком певного стилю — з солодкоголосим і сентиментальним вокалом. Говорячи сучасною мовою, це був чітко вивірений комерційний проект, покликаний захистити культуру білих від «дикої» культури чорних і створити добропорядний спосіб респектабельного американця. Але поряд з офіційною музикою в Америці існувала і зовсім інша — гучна, ритмічна, повна життя — ритм-енд-блюз. На перших порах ця «новітня» музика лише зрідка проникала у великий світ, прориваючись з радіоприймачів, налаштованих на «чорну хвилю, і все ж прийшов той день, коли вона нарешті знайшла «легальний статус. Одного разу ввечері диск-жокей радіостанції міста Клівленда Алан Фрід взяв на себе сміливість «прокрутити» в ефірі записи в стилі ритм-енд-блюзу. А щоб не шокувати непідготовлену публіку, придумав йому іншу назву — «рок-н-рол», що буквально означає «раскачивайся і крутись». Так, завдяки Алану Фріду замаскований ритм-енд-блюз зазвучав на повну силу, ставши доступним всім, незалежно від кольору шкіри. Назвавши себе Містером Рок-н-ролом, він серйозно зайнявся популяризацією цієї музики, транслюючи її по радіо і організовуючи концерти. В пресі, на телебаченні, в навчальних закладах розпочалася справжня війна з рок-н-ролом як з згубним для молодого покоління явищем. Але «лікувати» молодь було марно, тим більше що нова музика зацікавила і білих музикантів, які теж почали виконувати її. Від ритм-енд-блюзу рок-н-рол успадкував швидкий темп, гучний звук, напір і власне склад музичних інструментів. Тексти були вторинними, головне — ритм танцю і манера виконання. Першою зіркою рок-н-ролу серед білих виконавців став співак і гітарист Білл Хейлі, який прославився в 1955 році своєю піснею «Рок цілодобово» (Rock Around the Clock) для фільму «Джунглі шкільної дошки» (Blackboard Jungle). Пісня миттєво стала хітом не тільки в Америці, але і в Англії. І вже на кінець 1950-х борці за чистоту музичних звичаїв змушені були примиритися з рок-н-ролом.