1.    
  2.    
  3.     Який представляли Землю в середні століття?

Який представляли Землю в середні століття?

Набіги варварів розтрощили Римську імперію. На зміну античній культурі прийшла культура середньовічна. Світський образ мислення замінився релігійним. Протягом дванадцяти століть Західна Європа перебувала під впливом церкви. Багато географічні пізнання, накопичені в давнину, були загублені або забуті. У цей період спостерігався загальний занепад науки. Християнські автори пояснювали географічні явища з біблійних позицій. Духовні особи були чи не єдиними носіями науки; середньовічні вчені, уникаючи питання про форму Землі, описували тільки ойкумени.

За їхніми уявленнями, це була плоска кругла суша, що омивається океаном, в центрі якої знаходиться Єрусалим. Суша складалася з трьох частин, які, згідно з Біблією, поділили між собою сини Ноя – Сим, Яфет і Хам. Східну частину займала Азія – там розселилися нащадки Сима. На північному заході перебувала Європа, де жили нащадки Яфета. На південному заході містилася Африка, де оселилися нащадки Хама. Материки поділялися між собою Середземним морем, Нілом і Танаїсом (Доном). У східній частині ойкумени перебувала Індія. Вважалося, що в Індії живуть казкові звірі – дракони і грифони, буває дві зими і два літа.

Orbis terrae – середньовічна карта світу, на якій світ зображений у вигляді колеса, розділеного морями і річками на три частини – Європу, Африку й Азію. Всі ці населені землі (ойкумени) оточує світовий океан у вигляді букви О. Водойми на карті (Середземне та Егейське море, Ніл, Тигр, Євфрат) в сукупності утворюють букву Т. Звідси друга назва цього типу карти – “карта Т і О”. У центрі такої карти поміщали «пуп Землі» – Єрусалим.

На самому крайньому сході розміщувався рай (Парадіс), який перекладається з грецької як «сад» (на європейському мовою називається Еден (Едем), що означає «насолода», або «сад насолод»). В раю росло багато плодових і листяних дерев, в тому числі «древо життя». В раю не було ні зими, ні літа, а завжди помірна весна, там було джерело, що дав початок чотирьом великим річках: фізон (Гангу), що протікає по Індії, геонім (Нілу), огинаючої Ефіопію і зрошуваних землях Єгипту, а також Тигру і Євфрату, що протікає по Месопотамії.

Карта світу Лондонській (Вестмінстерської) Псалтирі. (Близько 1265 г.)
У центрі світу знаходиться Єрусалим. Вгорі знаходиться не північ, а схід, звідки повинен з’явитися світу Христос. Дальні землі – місце проживання різних чудовиськ.

Всі географічні карти європейського середньовіччя об’єднують загальною назвою mappa mundi, що в перекладі з латинської мови означає «карта світу».

Як видно, середньовічні географічні уявлення були далекі від наукових. Та й карти, складені середньовічними географами, були призначені не стільки для практичного застосування (наприклад, для навігації), скільки для ілюстрації християнських уявлень про світобудову. Звідси їх схематичність.

Велику роль в розширенні справжніх географічних знань стали грати християнські місіонери. Несучи вчення Христа язичницьким народам Європи, Північно-Східно Африки, Передньої, Південної і Східної Азії вони в той же час поповнювали свої власні знання про Землю. Численні паломництва в Рим і Палестину також сприяли поширенню географічних знань в Західній Європі. Самі паломники часто виконували роль купців, а їх маршрути послужили основою для складається мережі торгових шляхів.

07.07.2018

Написати коментар