Яка соляна шахта найдавніша

Селища Халльштатт у Верхній Австрії

Величні околиці приозерного альпійського селища Халльштатт у Верхній Австрії називають музеєм доісторичної культури. Тут знаходяться не тільки доісторичні штольні найдавнішої шахти, але і недавно виявлена найдавніша з відомих нині дерев’яних сходів. Знахідку віденський Музей природознавства восени минулого року назвав сенсаційним відкриттям. Місцева сіль унікально зберігає в цих горах все, що служило людям з незапам’ятних часів. Наприклад в 1734 році тут було знайдено законсервировавшееся тіло людини, який жив у IV столітті до н. е. Вчені вважають, що сіль в цих місцях добували з допомогою бронзових сокир приблизно 7 тис. років тому — такий вік найдавнішого предмета, виявленого в розкопі. Широкі археологічні розкопки поблизу Халльштатта, розташованого в австрійській провінції Зальцкаммергут (у перекладі з німецької — «родовище хорошої солі»), були проведені ще в 70-х роках XIX століття, після того як у 1846 році тут виявили великі кельтські поховання раннього залізного віку. Отримані при розкопках артефакти до загального здивування позначили один з перших у Європі центрів розселення кельтів, які, ймовірно, і стали першими соледобытчиками (слово «халль» означало у кельтів «сіль»). Предмети матеріальної культури кельтів— вишукано прикрашені судини, зброю і елементи кінської упряжі, зроблені з заліза, клаптики виробів зі шкіри, черепки давньої кераміки, дерев’яна начиння і посуд — стали свого роду еталоном для оцінки віку та рівня розвитку культури кельтів, які в давнину вели осілий спосіб життя, займалися землеробством і торгівлею. Про торгові зв’язки кельтів свідчили знайдені у них предмети мистецтва інших регіонів Європи — від Балтики до Середземномор’я. Давньогрецькі та давньоримські джерела також згадують про торгові зв’язки з певним народом, який жив на землях Центральної Європи, що зветься по-грецьки keltoi — «келтои». Вчені Віденської академії наук дали культурі кельтів того періоду офіційна назва — халльштаттский період кельтської цивілізації. Більшість фахівців схильна вважати, що його часовими межами слід вважати 750— 450 роки до н. е. Щодня з кінця квітня до кінця жовтня мандрівники, які прибули в Халльштатт, можуть відправитися на екскурсію в найстарішу в світі соляну шахту пішки або на фунікулері, а потім гірською стежкою. Цікаво, що стародавні соляні розробки функціонували в цих місцях аж до 1989 року. Чи випадково не меншою визначною пам’яткою Халльштатта є абсолютно незвичайний, але цілком традиційний для цієї місцевості вид поховання останків людини, демонстрований у цокольному поверсі капели Св. Михайла (Михаэльскапелле). Більше тисячі розставлених по полицях розписних черепів із зазначенням імен і дат життя постають повним жаху допитливим очам відвідувачів. А почалося все з того, що на маленькому кладовищі селища з початку XVII століття не стало раптом вистачати місця, щоб поховати всіх, як годиться. Тоді-то і виникла ідея так званих повторних поховань. Звичайні могили через кожні 10-20 років стали звільняти під нові поховання, а черепа колись покійних стараннями місцевих художників перетворювати в «твори мистецтва» і зберігати у підвальному приміщенні капели, де так природно віддаватися філософським міркуванням про тлінність життя. Та й як не замислитися про вічне, отримавши неабияку порцію захоплення від краси навколишнього Халльштатт природи. А дістатися туди, на територію землі Зальцбург, у світ гір, озер, лісів, вузьких ущелин, затишних сіл, допоможе путівник «Австрія» видавництва «Навколо світу».