Як в Чикаго з’явилося метро

Ініціативу щодо вирішення транспортної проблеми взяли на себе власники винних складів

До кінця XIX століття американське місто Чикаго перетворився на найбільший у світі транспортний вузол — у ньому сходилися більше 20 залізничних ліній, а на озері Мічиган безперебійно працював великий порт з численними пристанями. Тому, коли з допомогою ломового перевезень вантажі між різними пунктами перевозити стало вже неможливо, ініціативу щодо вирішення транспортної проблеми взяли на себе, як не дивно, власники винних складів. Вони створили акціонерне товариство і, вивчивши світовий досвід будівництва в той час ще нечисленних метрополітенів, приступили до облаштування чиказької підземки. Оголосивши виступають проти цієї затії домовласникам, що для їхньої ж користі необхідна прокладка галерей для телефонного і телеграфного зв’язку, Товариство провело понад 70 км підземних ліній. Шляхи, закладені на глибину 8 м, мали по три рейки, ширина колії дорівнювала 60 див. Дорога обслуговувалася електровозами потужністю 75 кінських сил і вагонами типу «combination car» з складовими бортами. Користь від експлуатації цієї підземної магістралі перевершила всі очікування. У 1892 році в Чикаго був пущений в дію пасажирський метрополітен, побудований відкритим способом на сталевих естакадах. Але оскільки за динамічного автомобільного транспорту в прольотах естакад утворювалися пробки, а сильний шум, створюваний поїздами, приводив до зниження цін на квартири в довколишніх будинках, в 1904 році було прийнято рішення про прокладання підземних пасажирських ліній, як у першого товарного метрополітену.