Як називали футбол в Англії в 19 столітті

Англія по праву зветься “батьківщиною футболу”. Тут закінчилося “час дитинства” футболу, тут він придбав організаційні рамки, тут виникли перші клуби і союз, вироблені правила ігри, розпочався розіграш першості і Кубка. Англійці були популяризаторами, пропагандистами і вчителями практично для всього світу. Англії володіє багатьма відмінними гравцями, сильними командами, колишніми довгий час найсильнішими, а пізніше прикладом для наслідування футболістам нашої планети.

“Прабатьком” сучасного футболу була гра, звана “харпастум”, відома в Стародавньому Римі. Це була гра двох команд, в якій потрібно було завести м’яч за лінію кордону суперника. У рік завоювання Британії ( 55 рік до н. е..), легіонери Юлія Цезаря принесли її в Лондон, а розповсюдили, особливо в Дербі і Честері, легіонери Клавдія (43 до н. е..). Перші відомості про грі відомі з 217 року; відбувся поблизу Дербі матч між британцями і римськими легіонерами закінчився перемогою остропи гян – 12:9.

Британська літопис повідомляє про гру в м’яч і матчі IX століття в Килдер Кастла, що закінчилася перемогою англійців над шотландцями – 3:2. Хронікер У. Фитцефен, описуючи в 1175 році карнавал, нагадує про гру в м’яч. Гра поширювалася, про що свідчать королівські декрети, які забороняють її. Видавали їх: Едуард II (1314 р.), Едуард III (1349 р.), Річард II (1389г.), Генріх IV <1401 р.), Генріх VII (1491 р.) , Єлизавета I (1602 р.), причому в них йдеться про гру в м'яч ногами. Отже, для Британії, гра не була новиною. Інформація з університетів Оксфорда (1303, 1555 рр.), Кембриджа (1581 р.) підтверджує і широко описує цю гру. Її називають "футбольною грою", її згадує У. Шекспіра у трагедії "Король Лір" (1607 р.), пишуть про неї інші поети і письменники. Гра стає популярною і навіть заборони, що з'явилися в епоху пуританства, не могли затримати її розвитку. У XVIII столітті нею захопилися в університетах Оксфорда, Кембриджа, Ітона, Херроу, Шеффілда, Регбі. Оксфорд видає “план футбольного поля”, датований 1788 роком. У XIX столітті грають вже школярі, створюються перші університетські команди. Особливо популярна гра в Регбі, а перші правила видав у 1848 році Оксфорд. Так як центрів футболу стає безліч (у пізніший час це Ліверпуль і Брайтон), то видаються нові правила гри: авторами їх були Уорд (1857 р.), Трінг (1862 р.). Дещо раніше – 21.10.1857 р. створили перший в світі футбольний клуб – “Шеффілд” (очевидно, клуби та команди університетів і шкіл були й раніше, наприклад, “Олденхэм Шул” ще в 1825 році). Незабаром утворилися “Ноттінгем Каунті” (1862 р.), “Сток Сіті” (1863 р.), “Ноттінгем Форест” (1865 р.) – найбільш відомі в ті часи.З ініціативи університету Кембриджу 26.10.1863 року в Лондоні зібралися 14 представників з 11 шкіл та клубів (“Ноттінгем Форест”, Кілбурн, Берні, Уор Офіс, “Крусадерс”, Персевол Хоуз, Блекхит, Сурбитон, Кенсінгтон Шул, “Крістал Пелас”, Блек – хіт Шул). Там уточнили правила гри, відокремили футбол від реК5и: це був перший союз – “Футбольна Асоціація”, президентом якого став Артур Пембер (Кілбурн), це стало початком швидкого розвитку організованого футболу. Зіграно перший з чотирьох матчів (19.11.1870 р.) Англія – Шотландія (останню представляли шотландці, які жили в Лондоні). Виграла! Англія 1:0 (інші результати 1:1, 2:1, 1:0). Організували перший значний турнір – Кубок Англії. У першому розіграші брали участь 15 команд. На “Кеннінгтон Овал” у Лондоні 16.03.1872 р. у фінальному матчі “Уондерерс” (Алкок – Боуен, Бонсор – Беттс, Хуман, Крейк – Лаббок, Томпсон, Уелч, Уолластон Бачив) переміг “Ройал Інженера” 1:0. Кілька місяців пізніше, 30.11.1872 р. у Глазго у першому в світі міжнародному матчі Англія ( Майнард – Баркер, Гринхалг – Уелч, Моріс, Клегг – Ченері, Брокбанк, Що Сміт, Медісон, Оттавей) зіграла з Шотландією – 0:0. Наступним суперником англійців був Уельс, з яким вперше провели матч у 1879 р. (2:1), далі – Ірландія (1882 р.), крупно перемогли англійцями 13:0.

За ініціативою футбольної Асоціації в Манчестері 6.12.1882 р. створена організація ведующая правилами гри – Правління Міжнародної футбольної Асоціації (члени: Англія, Ірландія, Уельс, Шотландія). У сезоні 1883/84 рр. організовано перший турнір у світі – міжнародний Британський чемпіонат, переможцем якого стала Шотландія. Професіоналізм введений в 1885 році, а 22.03.1888 р. в Лондоні за пропозицією Макгрегора (“Астон Вілла”) виробили правила нарахування очок за перемогу і нічию, зібралися представники клубів, які заклали “Футбольну Лігу”, що відбулося 17.04.1888 р. в Манчестері. Засновниками стали 12 клубів: “Аккрінгтон”, “Астон Вілла”, “Бернлі”, “Блекберн Ровері”, “Болтон Уондерерс”, “ВестБромвич Альбіон”, “Вулверхемптон Вондерерс”, “Дербі Каунті”, “Ноттінгем Каунті”, “Престон Норт Енд”, “Сток Сіті”, “Евер – тон”. Стартувала вона в сезоні 1888/89 рр. у першому чемпіонаті, переможцем якого став “Престон Норт Енд”, пройшли турнір без поразки. До речі, цей клуб вперше зробив дубль (переможець першості і Кубка), що в історії Англії вдалося здійснити лише ще чотирьом клубам (“Астон Вілла” – 1897 р., “Тоттенхем Хотспур” – 1961 р., “Арсенал” – 1971 р., “Ліверпуль” – 1986 р.).

Межліговий матч (в збірній ліги виступає будь-який гравець англійського клубу, незалежно від національності) відкрився зустріччю Ліга Англії – Ліга Шотландії 2:2 (11.04.1892 р.) в Болтоні. Сезон 1893/94 рр. ознаменувався початком розіграшів аматорського Кубка, першим власником якого став “Олд Кэртусианс”. На цьому етапі закінчився період “розвитку” англійського футболу. Міжнародні контакти в XIX столітті обмежувалися матчами з британськими суперниками, інших супротивників ще не було.

Розширенню контактів не сприяли труднощі комунікацій, високі, часто двозначні перемоги навіть слабких англійських команд над більшістю команд континенту. Грала роль і британська ізоляція – уявлення про перевагу в класі гри, в організації. Надалі це проявилося в довгій відсутності у членстві ФІФА, ігноруванні чемпіонатів світу, обмеження контактів з командами інших країн. Принесло це дія втратою гегемонії у футболі. З кінця XIX століття в турнірі Великобританії боролися між собою на острові “довготелесі” (англійці) і “короткі” (шотландці). В іграх до I світової війни Англія перемогла в турнірах 19 разів, Шотландія – 16. Перші контакти з командами континенту приніс 1908 рік. Англійці здобули ряд перемог у Центральній Європі (6:1, 11:1 в Австрії, 7:0 – Угорщини, 4:0 – Чехії), потім любителі розгромили в Парижі Франції 15:0. До 1 світової війни любителі Англії, які виступали за Сполучене Королівство, виграли IV і V Олімпійські ігри (1908 і 1912 років).

Першими, але пройшли непоміченими провалами Англії були поразки аматорської збірної Великобританії в матчі з Норвегією 1:3 на VII Олімпійських іграх у 1920 р., інша – нічия професіоналів з Бельгією 2:2 у 1923 р. Це була перша “втрата очки” в серії матчів, що тривав до 1929 року, коли збірна Англії програла в Мадриді збірної Іспанії 3:4. До цього часу Англія в 22 зустрічах зі збірними семи Країн континенту перемогла у 21 матчі, а з Бельгією, як згадувалося, зіграла внічию.