1.    
  2.    
  3.     Цукеркова психологія

Цукеркова психологія

Як ви вважаєте, що таке цукерка? Питання, начебто, дурний. В основному, це цукор, так само штучний жир, різні Е-добавки і шарудить фантик. Але насправді солодощі здатні визначити багато чого в житті маленької людини: її характер, місце серед однолітків, і навіть його майбутнє.

І мова зовсім не про користь або шкоду солодкого для організму, а про те, що багато дорослі вже встигли призабути. Адже цукерка – рушійна сила дитинства! Заради неї одні «втрачають» себе, інші «знаходять»…

Феномен гіркої цукерки

Дитині пропонують дістати предмет, що лежить на столі, і отримати за це нагороду смачну цукерку. Підступ у тому, що обов’язкова умова – не вставати зі стільця, який стоїть досить далеко. Дістати предмет в принципі неможливо, і поки експериментатор буде знаходитися в кімнаті, дитина не встане зі стільця. Але потім дорослий на кілька хвилин виходив з кімнати, потай продовжуючи спостерігати за дитиною з сусіднього приміщення. Бачачи, що дорослого немає, дитина швидко встає і забирає зі столу шуканий предмет. Експериментатор повертається і бачить, що задача розв’язана, але запитує, вставав дитина зі стільця. Дитина зазвичай відповідає, що не вставав, – і експериментатор віддає обіцяну нагороду.

В цей момент народжується феномен гіркої цукерки: дитина може відмовитися від запропонованої цукерки і навіть заплакати. Адже він розуміє, що нагорода була заслуженою, а наслідком порушення домовленості. Якщо совість перемагає бажання з’їсти цукерку, можна стверджувати, що дитина зростає як особистість. І все-таки в житті цей експеримент не варто повторювати: давати дитині свідомо нездійсненне завдання – це просто не чесно. Поки малюк мучиться докорами совісті, дорослий махрово шахраює…

Тест на відкладене задоволення

Цікавий психологічний експеримент, придуманий фахівцем із соціальної психології Уолтером Мішелем ще в 1960-их роках, називається «marshmallow test», або «тест на відкладене задоволення». Суть його в тому, що дитини 4-6 років залишають один на один в кімнаті з смачною цукеркою, що лежить на столі. Але перед цим йому кажуть, що якщо він її не з’їсть, то через двадцять хвилин йому дадуть ще одну цукерку. Тобто надається вибір: або з’їсти зараз, але одну цукерку, або потерпіти, але отримати в результаті дві.

Деякі проковтують ласощі майже відразу ж, а більшість дітей тримається в середньому близько трьох хвилин. Але приблизно 30% учасників терпляче чекають на свої 200% частування. Саме вони, як з’ясувалося згодом, краще орієнтувалися по дорослому житті і демонстрували більше позитивних якостей, ніж ті, хто «здався». Адже ці діти рано засвоїли, що «не можна розмінюватися по дрібницях», і «людина, як правило, отримує в життя рівно те, – не більше і не менше, – на що погоджується». Решта просто віддають перевагу «синиці в руці» Маленька зарплата, але стабільна робота і близько до будинку або велика зарплата, але непостійна, і є ризик, що звільнять. Дівчина мрії або просто «щоб було, в усіх же є». Ну і так далі. Такий вибір ми робимо кожен день.

Чому багато хто з нас так нетерплячі? Та тому ж, чому і діти! 20 хвилин – це не так вже і багато, але якщо ви сидите в порожній кімнаті і не можете думати ні про що, крім цукерки, шанс накинутися на неї дуже великий. Ще одна причина в тому, що діти звикли жити «тут і зараз», і якась абстрактна друга цукерка для них в принципі не існує. Якщо дитина не навчиться виходити за рамки такого мислення, надалі він навряд чи зможе відкладати зароблені гроші і планувати своє життя наперед. Ще один момент: на відміну від зарплати та інших «дорослих» цінностей, цукерка їстівна і дуже апетитна. А у людини є вроджений рефлекс: якщо є їжа, то найкраще її негайно з’їсти – інакше інші відберуть. Принаймні, в співтоваристві мавп це класичний сценарій. От діти і «мавпують»…

Солодка валюта дитинства

Світом дітей править «цукерня» психологія – це своєрідні дитячі «гроші». За солодощі малюки купують один у одного іграшки, послуги і навіть дружбу (особливо дружбу). Заради цукерок деякі малюки готові на все – пожертвувати своєю дружбою, гордістю, совістю…

Досить поспостерігати за групою малюків у дитячому садку або хлопців у дворі, щоб усвідомити, яка влада може бути укладена в ласощах. Цукерка – це і запорука популярності, і привід до конфлікту. З допомогою цукерок діти висловлюють свої симпатії один до одного і дорослим або, навпаки, ображають і принижують інших, демонстративно відмовляючи їм в пригощанні.

Як тільки солодощі з’являються в дитячій групі, там виявляються лідери, підлабузники, жебраки і аутсайдери. У когось вистачає сміливості попросити частування, не чекаючи, поки запропонують, а комусь дуже хочеться, але от впевненості бракує. Хтось сам демонстративно відмовляється від пропонованої йому смакоти, виявляючи тим самим неприязнь до угощающему. А інший стоїть осторонь, вважаючи, що він вище цього, а випрошування цукерок – заняття взагалі негідне.

Ось чому можна сміливо вважати цукерку одним з істотних елементів дитячої субкультури. Але влада її недовговічна: ласощі з’їдається, і все знову повертається на круги своя. Як легко з допомогою цукерки авторитет завойовується – так само легко він втрачається, коли вона тане у роті однолітка.

Звідки взагалі береться вся ця «цукеркова лихоманка»? Насправді вона зароджується ще вдома під усвідомленим або неусвідомленим впливом батьків. Батьки часто маніпулюють дитиною за допомогою солодощів. Одна цукерка за хорошу поведінку, інша – за відмінну оцінку, третя – ще за що-небудь… та й позбавити дитину солодкого – одне з популярних покарань.

При цьому мало хто розуміє, що подібна дресирування до добра не доведе – адже солодке викликає залежність! З одного боку, воно запускає в мозку нескінченну команду «мені потрібно ще», а з іншого – після короткої передозування сильно знижує рівень цукру в крові, тобто проблема виходить на фізіологічний рівень. До того ж солодощі в руках однолітків і дорослих перетворюються на важіль управління, і як знати, до чого це взагалі може призвести.

А ось у сім’ях, де прийнято їсти тільки здорову їжу, або де цукерки не служать в якості мотузочки, смикаючи за яку можна керувати дитиною, діти спокійно і адекватно ставляться до цукерок. Вони навряд чи стануть використовувати в корисливих цілях або жертвувати заради них своїми принципами і цінностями. Робимо висновки…

17.11.2016

Написати коментар