Що таке майоліка

Це вид кераміки

Майоліка – це вид кераміки, яка відома з епохи неоліту. Свою назву вона отримала завдяки іспанському острову Майорка (Мальорка), який грав важливу роль в торгівлі з Італією і країнами Магрибу. Сюди арабські купці привозили глиняні вироби, покриті олов’яно-свинцевою глазур’ю. Майстерно розписані блюда, глечики, вази, будучи досить дорогими, служили прикрасою парадних залів будинків і дуже цінувалися. Особливо славилася робота гончарів Єгипту, Вавилонії, Ірану і Азії.

Виготовленням майоліки займалися майстри, що володіють не тільки відмінним художнім смаком, але і твердою рукою, так як розпис проводилася по сирій глазурі, нанесеної на стінки обпаленого вироби, і найменша помилка приводила до його псування. Після розпису кераміку поміщали в спеціальні печі для випалення, де глазур сплавляли з фарбами.

Всесвітню популярність італійські майстри придбали на початку XVI століття. Саме їх вважали законодавцями мод у цьому виді мистецтва. Найбільш чисті кольори виходили при нанесенні синьо-зеленої і жовто-коричневої фарби. Вони і стали традиційними для італійської майоліки. Головними центрами виробництва сталі міста Фаенца, Флоренція, Кафаджоло, Урбіно. В цей же час з’явилися майстерні з виготовлення майоліки в Іспанії, Німеччині і Франції. У Древній Русі цю техніку знали ще в XI столітті, але справжнього розквіту архітектурна майоліка досягла лише в XVII столітті в Москві і Ярославлі. Російські майстри виготовляли і успішно торгували керамічними лиштвами для вікон, фризами, порталами, фігурами святих, пічними кахлями.

Декоративну майолику використовували в своїй творчості такі відомі художники, як В. Васнецов, А. Головін, С. Малютін, П. Пікассо, а також скульптори І. Фріх-Хар, І. Єфімов.