Навіщо зустрічати сонце

День літнього сонцестояння

У язичницькі часи в день літнього сонцестояння слов’яни святкували Купала. У цю знаменну ніч (з 23 на 24 червня за старим стилем) було прийнято не лягати спати, щоб не прогавити зустріч сонця з місяцем. А напередодні свята люди виходили на луки й ліси, щоб зібрати трави, яких повинно було вистачити на весь рік і для лікування, і для ворожби. Дівчата плели вінки, в яких увечері йшли на гулянку, а потім, загадавши бажання, пускали їх за течією річки. Заміжні жінки розвішували на вікнах і отворах дверей віники з полину, кропиви та будяків, щоб відвести від дому нечисть. Коли сонце сідало, починалися масові гуляння, під час яких водили хороводи та стрибали через багаття. А як тільки починав брезжить світанок, всі прямували до води, щоб зняти з себе немочі і хвороби. Християнська церква, щоб викорінити язичницький звичай, стала святкувати 24 червня (7 липня за новим стилем) Різдво пророка Іоанна Хрестителя. Через деякий час люди знайшли компроміс — такий бажаний і улюблене свято залишилося в народній традиції, отримавши назву День Івана Купали.