1.    
  2.    
  3.     Хто придумав газовану воду?

Хто придумав газовану воду?

Сучасну масову культуру харчування неможливо уявити без безалкогольних прохолодних напоїв, типу лимонаду, “коки” або “пепсі”. У США подібні види напоїв називаються “soft drink”. Про цілющі властивості мінеральних вод з газом знали ще чотири тисячі років тому в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Лікар Гіппократ у своєму трактаті “Про повітря, водах і місцевостях” писав про те, як хворих лікували в купелі при храмах. Грецькі жерці суворо берегли свої таємниці, оберігаючи цілющу силу мінеральної води.

Відкриття секрету газованої води було таким же несподіваним, як і більшість великих відкриттів. Англійський учений Джозеф Прістлі (1733-1804 рр.) жив по сусідству з невеликою пивоварнею, зацікавився, що за бульбашки газу виділяє пиво при бродінні. Він, не мудруючи, поставив два контейнери з водою над варящимся пивом. Через деякий час вода наситилася пивним вуглекислим газом. Спробувавши отриману рідину, Прістлі був вражений її несподівано приємним різким смаком і в 1767 р. він власноруч виготовив першу пляшку газованої води.

В 1772 р. за відкриття газованої води Прістлі був прийнятий у французьку Академію Наук, а в 1773г. – отримав медаль Королівського Товариства. Джозеф Прістлі (Joseph Priestley, 1733-1804) – англійський священик, хімік, філософ, громадський діяч, народився в Филдхеде, р. поблизу Лідса (графство Йоркшир, Англія) 13 березня 1733 р. Він був старшим з шести дітей у сім’ї суконщика Джонаса Прістлі. З 1742 р. його виховувала Сара Киглі, тітка з материнської сторони.

Прістлі навчався в школі Бэтли, де поглиблено вивчав латинську і грецьку мови. Після невеликої перерви в навчанні, пов’язаного з хворобою, Прістлі вирішив присвятити своє життя служінню церкві. До цього часу він вже досить досяг успіху у вивченні інших мов і знав французький, німецький, італійський, арабська і навіть халдейський. Прістлі вперше одержав хлористий водень, аміак, фтористий кремній, сірчистий газ. Він же відкрив можливості використання каучуку в якості гумки для стирання олівцевих написів.

У 1770 р. шведський хімік Торбьорн Улаф Бергман (1735— 1784 рр..) сконструював прилад, за допомогою якого можна стало виробляти газовану воду у великих кількостях. Цей прилад отримав назву сатуратор. Подальші розробки справив Йоганн Якоб Швепп, тримав ювелірну крамницю в Женеві. Він з юності мріяв створити безалкогольне шампанське – з бульбашками, але без спирту. 20 років експериментів увінчалися успіхом і в 1783 р. він рвзработал промислову установку для виробництва газованої води. Швепп спочатку продавав свій напій у Швейцарії, але незабаром вирішив, що в Англії попит на нього буде вище, і в 1790 р. переїхав туди. Англійці славилися своєю пристрастю до бренді, і Швепп розраховував заповнити своєю продукцією нішу розріджувачів бренді.

Швепп відкрив в Англії процвітаючу досі компанію і став продавати газовану воду у скляних бутлях з рельєфним логотипом. У 1930-х фірма J. Schweppe & Co почала виробляти газований лимонад та інші фруктові води. У той час газована вода вважалася недорогим наслідуванням цілющим мінеральним водам, газовану воду продавали в аптеках, а не в звичайних магазинах. Подальше її поширення забезпечили хіміки: у 1784 році була вперше виділена лимонна кислота (з лимонного соку). У 1833 році в Англії у продажу з’явилися перші газовані лимонади (назва напою lemonade – якраз і походить від слова lemon – лимон).

У 1871 році відбулася знакова подія – вперше в США (і в світі) былазарегистрирована торгова марка безалкогольного напою – він називався “Приголомшливий Газований Лимонний Імбирний Ель” – lemon’s Superior Sparkling Ginger Ale.

Надалі процес винаходу нових смаків і напоїв придбав лавиноподібний характер. Законодавцями моди зазвичай ставали аптекарі і фармацевти. У 1875 році американський фармацевт Чарльз Хайрс познайомився з напоєм, изготовлявшимся кустарним чином з коріння деяких рослин – десятьма роками пізніше Хайрс почав продавати бутильоване безалкогольне “кореневе пиво” (за смаком нагадує настоянку алтейного кореня).

У 1886 році вперше були випущені в продаж і нині існуючі – Coca-Cola і Dr. Pepper. Спочатку Coca-Cola проводилася з настойки листя коки і горіхів кола, аптекар Джон Пембертон придумав рецепт сиропу, призначеного для лікування головного болю і простуд і здогадався розбавити його газованою водою. Автори численних книг, присвячених історії самої популярної газованої води тисячоліття, постійно приводять кумедний факт: в перший рік, за рахунок продажу “коки”, вдалося виручити $25, в той час, як на рекламу нового напою було витрачено $75.

Dr. Pepper також був плодом фантазії фармацевта (його звали Вейд МоррісонWade Morrison) і хіміка (Роберт ЛезенбіRobert Lazenby). Dr. Pepper, створений на основі вишневого сиропу, спершу виробляли в аптеці (у місті Вако, штат Техас), продаючи його під слоганом “Король Напоїв Без Кофеїну”King of Beverages, Free from Caffeine” (кофеїн був доданий пізніше). За легендою, назва Dr. Pepper – “Доктор Пеппер” походить від імені військового лікаря, який колись заборонив заповзятливому Моррісону одружитися на своїй дочці. У 1898 році з’явилася Pepsi-Cola (за деякими версіями, спочатку – ліки від розладів кишечника), яка була придумана аптекарем Калебом БрэдхемомCaleb Bradham, смешавшим екстракт горіхів кола, ванілін і ароматичні масла. На початку 20-го століття з’явилися й інші напої, які досі стоять на полицях американських магазинів, зокрема – Royal-Crown Cola і Canada Dry Ginger Ale. У 1906 році пройшла перша общеамериканская рекламна кампанія лимонаду – Clicquot Club Ginger Ale, що отримав назву на честь прославленої марки шампанського “Вдова Кліко”.

Успіх газованої води виявився залежним від політичних факторів. Після початку Першої Світової війни індустрія виявилася паралізованою – причиною став дефіцит цукру. Виробники опинилися у важкому стані, тому що уряд США визнав їх товар не важливим для забезпечення здорового харчування американців. Цікаво, що аналогічне рішення влади США взяли і під час Другої Світової війни, проте до цього часу американці звикли до такого роду питтю, тому в раціон американських солдатів входили газовані напої. У американських солдатів на фронті могли бути проблеми з патронами і бинтами, однак їм завжди вчасно доставляли покладені пляшечки з “кокою”.

У 1929 році в США почався безпрецедентний економічна криза – “Велика Депресія”, який знищив безліч дрібних компаній,що спеціалізувалися на виробництві такого роду товарів. Однак найбільші гравці вціліли. У тому ж 1929 році був винайдений лимонад Lithiated Lemon, який нині відомий під маркою 7Up. Після закінчення “сухого закону” його виробники почали рекламувати лимонад, як чудовий засіб для створення алкогольних коктейлів – завдяки цьому цей 7Up пережив найбільш важкі роки. Надалі у справу включилися винахідники: вони удосконалили процес змішування сиропу і газованої води (першими, в 1922 році, це зробила Coca-Cola), налагодили контроль за якістю продукції (до цього напої, що продаються під однією маркою, але вироблені в різних містах, були часто різного смаку), а також створили фірмові упаковки (пляшки).

1950-ті роки стали початком нової ери – появи “здорових” напоїв. Спершу, калорійний і неприйнятний для певних категорій хворих, цукор почали замінювати штучними підсолоджувачами. У 1952 році невелика нью-йоркська компанія Kirsch Beverages випустила перший лимонад, призначений для діабетиків – No-Cal Ginger Ale (в ньому сахарин замінив цукор). У 1962 році на всій території США були початі продажі Diet-Rite Cola (виробник Royal Crown Company), яка була подслащена цикламатами. У 1963 році з’явилася Coca-Cola Tab, а в 1965 році – Diet Pepsi. Велика хімія внесла значний вклад і в цей бізнес. У 1980-ті роки виробники почали масово використовувати аспартам (виробляється під маркою Nutra-Sweet), а в кінці 1990-х років – сукралозу (продається під маркою Splenda). На початку третього тисячоліття законодавці мод у цій сфері – компанії Coca-Cola і PepsiCo, а також їх численні конкуренти – запустили низькокалорійні газованої води. Багато в чому цей крок пояснювався колосальною популярністю Дієти Аткінса, суть якої полягає у відмові від вуглеводів.

У 1960 році з’явився новий клас напоїв – “спортивні”. Піонером став Gatorade, рецептура якого була розроблена Університетом ФлоридиUniversity of Florida на замовлення тренерів університетської футбольної команди, яка носила назву Gator. Цей і подібні напої не містили газу, натомість вони були насичені вітамінами і іншими речовинами, які, як передбачається, допомагають спортсменам втамовувати спрагу і покращувати результати.1980-е роки з’явилися напої, що не містять кофеїну. Спочатку це робилося для того, щоб залучити певні групи населення США,які з різних причин не могли застосовувати традиційні кофеїн лимонади – наприклад, дітей, гіпертоніків або адептів певних релігійних культів Одночасно проводилися напої з підвищеним вмістом кофеїну – їх творці розраховували залучити студентів, бізнесменів та всіх людей, кому терміново потрібно підбадьоритися (відомо, що в чашці кави міститься вдвічі більше кофеїну, ніж у звичайному безалкогольному напої – нові версії лимонаду, зокрема, Jolt Cola знищували це перевага кави). У 1990-ті роки з’явилося логічне продовження – енергетичні напої” (піонером став Red Bull), які утримували кінські дози кофеїну та інших бадьорять речовин і були призначені для відвідувачів дискотек і спортсменів.

В 1990-е роки в США намітилася ще одна тенденція: споживачі стали більше уваги приділяти соків та напоїв на їх основі (тут першим стали соки Nantucket Nectars, вироблені однойменної фірмою), а також “натуральним” напоїв на основі чаю, кави, овочевих соків і природних стимулянт. Тим не менш, за даними Американської Асоціації Виробників НапоївAmerican Beverage Association, незважаючи на велику кількість доступних смаків та рецептів, найбільш популярною в США залишається традиційна газована вода, на частку якої припадає понад 73% від загального обсягу продажів на другому місці – негазовані солодкі напої (13.7%), на третьому – бутильована вода (13.2%). Нині лише в США подібні напої виробляють кілька сотень компаній, в яких працюють понад 200 тис. осіб. За оцінками консалтингової фірми American Economics Group, безалкогольна індустрія забезпечує роботою в США понад 3 млн. осіб, обсяг цього ринку сягає $278 млрд. в рік.

25.01.2017

Написати коментар