Хто був & quot; батьком Австралії & quot;

Лаклан Маккуорі

Кожен, хто опиняється в Австралії, і в першу чергу в Сіднеї, рано чи пізно стикається з одним і тим же ім’ям — Лаклан Маккуорі. Їм названі площа і банк, порт, річки і гірські вершини, парки, готелі, лікарні і школи, острів і озеро, долина і затока, університет, кращі австралійські словники і навіть косметика місцевого виробництва. А улюблене місце відпочинку дружини пана Маккуорі — Елізабет в Королівському ботанічному саду нанесено на всі туристичні карти та відзначено у всіх путівниках поряд з іншими головними визначними пам’ятками Сіднея. Так ким же була ця людина і чому його ім’я зустрічається на цьому континенті ледь не на кожному кроці? Лаклан Маккуорі був п’ятим генерал-губернатором Австралії. В далеку англійську колонію він прибув наприкінці 1809 року, і 1 січня 1810-го приступив до виконання своїх обов’язків. Йому дісталося непросте господарство. «Я приїхав у колонію і застав тут розпуста, насильство і мародерство», — писав новий губернатор у своєму звіті. Однак загартований у битвах бойовий генерал-майор і не думав опускати руки, а енергійно взявся за справу. За 11 років, а саме стільки Маккуорі провів на своїй посаді, йому вдалося зробити неймовірно багато. Але найбільша заслуга цієї людини перед Австралією полягає в тому, що він зміг повернути розвиток цієї колонії, населення якої складався в основному з ув’язнених, висланих на далекий материк в якості покарання, в бік цивілізованого світу. Маккуорі багато зробив в Австралії першим. Так, наприклад, саме при ньому з’явилися справжні гроші — до цього їх роль грали боргові записки, різні товари, широко були поширені також і бартерні угоди, хоча в ходу були валюти різних країн. Але, мабуть, найбільш ходовий з них був ром, який у величезних кількостях завозився сюди з Калькутти групою офіцерів, які привласнили собі монополію на купівлю-продаж цього вкрай ходового товару. Так от, Маккуорі зумів покінчити з цим «ромовим корпусом». Будівля Сіднейській консерваторії спочатку проектувалася і будувалася як стайня для палацу МаккуориНынешняя Сіднейська консерваторія розташовується в будівлі, також побудованому за наказом губернатора, хоча сам він так і не зміг ним скористатися. Справа в тому, що Френсіс Грінуей — перший колоніальний архітектор — незадовго до закінчення діяльності Маккуорі на території Австралії та офіційного відкликання в Англії почав будувати для нього палац у готичному стилі. Але епоха Маккуорі закінчилася, а архітектор на той момент тільки встиг почати будівництво, спорудивши лише стайні для майбутнього палацу, які з часом перетворилися в консерваторію. При Маккуорі колоністам вперше вдалося перейти через Блакитні гори — в 1813 році за ними, в глибині материка, були виявлені чудові пасовища, заклали економічну основу перетворення Австралії з країни каторжників в країну фермерів і скватерів — добровільних переселенців, які кинулися на освоєння благодатних земель буквально з усіх куточків світу. Крім того, політика Маккуорі сприяла звільненню ув’язнених і перетворенню їх у дрібних землевласників. Саме він виписав перший квиток на звільнення. А крім того, за його безпосереднього керівництва було засновано 12 нових населених пунктів, побудований перший австралійський маяк, безліч доріг і перше Товариство милосердя. Треба сказати, що і сам губернатор, мабуть, віддавав собі звіт в тому, що він робить для Австралії, у всякому разі, підписуючи 6 жовтня 1810 року документ про затвердження першого плану міста, одну з центральних вулиць Сіднея він назвав своїм ім’ям. Втім, на географічних картах Австралії були відображені імена багатьох губернаторів, але жоден з них не вніс в історію цієї держави такого значного вкладу, як Лаклан Маккуорі. Навіть незважаючи на те, що він уславився жорстоким деспотом, жителі країни одностайно називають цієї людини «батьком Австралії». Будинок уряду знаходиться на території Королівського ботанічного садаПо наказом невтомного губернатора був розбитий Королівський ботанічний сад. Для цього з Англії був спеціально запрошений ботанік, якому доручили його створення. Місце для нього було обрано не випадково — тут знаходилася резиденція генерал-губернатора, від якої була прокладена дорога, ведуча до мальовничого мису. По ній дуже любила прогулюватися Елізабет Маккуорі, і тут же для неї в скелі було вирубано крісло. Звідси відкривався один з найкрасивіших видів на Сіднейську бухту. Тут вона годинами сиділа, спостерігаючи за океаном і мріючи про повернення в стару добру Англію, і її мрія здійснилася. Напевно, з того часу й повелося, що бажання того, хто сидітиме в кріслі пані Маккуорі, висіченому в скелі за наказом її чоловіка, п’ятого губернатора англійської колонії Новий Південний Уельс, обов’язково повинно виповнитися.