Як в з’явилося телефонне вітання «Алло!»

Воно було запозичене з англійської мови

Винахідник телефону американець Олександр Белл для привертання уваги співрозмовника на іншому кінці дроту використовував вигук «Эхой!», яке прийшло з морського жаргону і означає щось на зразок «Гей, на палубі!». Конкурентові Белла Томасу Едісону, усовершенствовавшему винахід свого співвітчизника, приписують використання в телефонних переговорах вигуки «Хеллоу!». Воно відповідає російському «Привіт!» або просто «Гей!». До речі, за спогадами Едісона, «Хеллоу!» було першим словом, записаним на придуманому їм фонографі. Зі стрімким розвитком телефонії «Хеллоу!» прижилася в багатьох країнах. Іноді при запозиченні його переінакшували, погодившись з фонетичними нормами тієї чи іншої мови. Французи, наприклад, вимовляють «Алло!», оскільки в їхній мові відсутній звук «х». У цій же формі привітання закріпилося і в Росії. Лише в деяких країнах пішли власним шляхом. Італійці, коли знімають трубку, вимовляють «Пронто!» (що дослівно означає «Готовий!»), греки — «Эмброс!» («Вперед!»), японці— «Мосі-моссі!» («Говорю-говорю!»), турки — «Эфендим?» («Пане»).