Чому зірки мерехтять, а планети світять рівномірно

Відрізнити простим оком нерухому зірку від планети дуже легко: планети сяють спокійним світлом, зірки ж мерехтять. А яскраві зірки невисоко над горизонтом ще й переливаються різними кольорами. Особливо сильно і яскраво зірки мерехтять в морозні ночі і у вітряну погоду, а також після дощу, коли небо швидко очистилося від хмар.

Мерехтіння – це не властивість, властиве самим зіркам. Якщо ми поглянемо на зірки у відкритому космосі, де немає атмосфери, ми не помітимо мерехтіння зірок: вони сяють там спокійним, постійним світлом. Причина мерехтіння – земна атмосфера, через яку промені зірок повинні пройти, перш ніж досягти очі. Приблизно те ж відбувається, коли в спекотні дні грунт сильно нагріта Сонцем. Зоряному світла в цьому випадку доводиться пронизувати не однорідна середу, а газові шари різної температури, різної щільності, а значить, і різної преломляемости.

Промені світла зазнають численні відхилення від прямого шляху, то зосереджуючись, то розсіюючись. Звідси – часті зміни яскравості зірки. А так як переломлення супроводжується цветорассеяніем, то поряд з коливаннями яскравості спостерігаються і зміни забарвлення.

Чому ж планети, на відміну від зірок, не мерехтять, а світять рівно, спокійно? Планети набагато ближче до нас, ніж зірки. Тому вони представляються оці не крапкою, а світиться кружечком, диском, хоча і настільки малих кутових розмірів, що внаслідок їх сліпучої яскравості ці кутові розміри майже невідчутні.

Кожна окрема точка такого гуртка мерехтить, але зміни яскравості і кольору окремих точок відбуваються незалежно одна від одної, в різні моменти часу, а тому заповнюють один одного; ослаблення яскравості однієї точки збігається з посиленням яскравості інший, так що загальна сила світла планети залишається незмінною. Звідси – спокійний, немерехтливе блиск планет.

Тобто планети представляються нам немерехтливе тому, що мерехтять відразу в багатьох точках, але в різні моменти часу.