Чому європейці полювали за прянощами

Прянощі слугували консервантами

Відкриття Колумба, Магеллана, а також інших десятків і сотень іспанських, англійських, голландських і португальських мореплавців в Африці, Індії та Індонезії навряд чи можна назвати зразками безкорисливого служіння батьківщині. Європейцями рухала насамперед жага видобутку і збагачення. Той же Колумб шукав у «Західних Индиях» в першу чергу золото. Але був ще один товар, ценившийся деколи навіть вище горезвісного золота, і цим товаром були прянощі. Справа в тому, що в середньовічній Європі масовий забій худоби починався пізньої осені, в ту пору, коли підніжний корм напередодні зими зникав. Заготовляли м’ясо про запас цілими бочками, а щоб воно не псувалося, необхідні були прянощі (до речі, саме суворі зими стали причиною байдужого ставлення росіян до погоні за прянощами). Адже якщо м’ясо просто солити, воно втрачає свій первинний смак, прянощі ж не тільки дозволяли зберігати його майже в первозданному вигляді, але і служили своєрідними консервантами, настільки необхідними в умовах відносно теплою в кліматичному відношенні Європи. Труднощі з постачанням в Європу азіатських прянощів були пов’язані з тим, що в середні століття турки, що захопили основні торгові шляхи, монополізували практично всю торгівлю з Азією. Ось чому ціна прянощів часто дорівнювала ціні золота.