Чому у верблюда є горб?

Не дарма верблюдів називають кораблями пустелі. Нехай вони виглядають трохи безглуздо, незграбно, неповоротко, проте є одними з тих небагатьох тварин, які здатні пересуватися в пустелі без їжі, води та втоми, нагадуючи непохитний фрегат, що рухається по водній гладі.

Як не дивно, але верблюд чудово пристосований до проживання в тих місцях, де інші тварини вже давно загинули б від знемоги, спраги або голоду. Густа шерсть допомагає йому не замерзати як вночі, коли температура знижується, так і вдень, коли після 10 хвилин на сонці відчуваєш себе вичавленим лимоном, а широкі ступні дозволяють утримуватися на поверхні піску.

Виявляється, що горб, що знаходиться на спині цієї тварини, дано йому не просто так. У звичайний час верблюд тільки і робить, що їсть, п’є і спить. За цей час всередині горба відкладається велика кількість жиру (аж до 50 кілограм!), Який буде використаний їм під час чергової подорожі. Цікаво, що волога, яку він видихає через ніздрі, потрапляє на особливу складку, з якої вона стікає назад в рот. Завдяки цьому парнокопитна може не тільки не пити, але і не є — відкладений їм жир в горбу буде підживлювати його до кінця походу. Правда, до фіналу подорожі цей самий горб втрачає свою форму і навіть може завалюватися на бік. Що б повністю його відновити, верблюду необхідний тривалий відпочинок і гарне харчування.

До речі, верблюди є дуже давніми тваринами. Відомо, що вони існували більше 3000 років тому. Зараз в арабських країнах мати верблюже стадо значить бути багатим.