Чому серіали стали мильними

Через рекламу миючих засобів у серіалах

У нашій свідомості словосполучення «мильна опера» асоціюється з жалісливими багатосерійними фільмами, в фінальних сценах яких добро завжди перемагає. Однак термін цей з’явився задовго до початку епохи телебачення і був успадкований останнім від радіо. У 30-40-х роках минулого століття найулюбленішими передачами, які виходили в радіоефір в денний час і призначеними в основному для сентиментальних домогосподарок, були міні-постановки, розвиток сюжету в яких переривався на самому інтригуючому місці, а продовжувався тільки на наступний день. Оперативніше інших на стрімко зростаючу популярність цих передач зреагували компанії, що виробляють мило і пральні порошки, ставши і спонсорами, і головними рекламодавцями радіосеріалів. Власне, за це дотепні американці і назвали їх «мильними операми». У 50-х роках досвід радіо отримав подальший розвиток на телебаченні. Так, мелодрама «Ма Перкінс» ( «Ma Perkins»), яка стартувала в 1933 році на радіо, в 1942-му перекочувала на блакитні екрани, завершившися лише в 1960-му. Головну героїню всі 27 років грала Вірджинія Пейн. Ще однією довгожителькою стала Мері Стюарт, що знімалася в серіалі «У пошуках завтрашнього дня» ( «Search for tomorrow») з 1951 року і знайшовша цей довгоочікуваний день тільки в 1986-му. На вітчизняних екранах першим (у 1988 році) з’явився телесеріал «Рабиня Ізаура», який зумів в досить короткі терміни завоювати серця багатомільйонної аудиторії і зробив фільми цього жанру невід’ємною частиною життя багатьох громадян. «Санта-Барбара», що складається з 2 040 серій, почалася в 1992 році і завершилася 10 років по тому. Найдовша релігійна «мильна опера» «Махабхарата», що тривала з 1994-го до 1996 року, була вироблена в Індії. Китайські ж кінематографісти «відзначилися» тим, що на зйомках 44-серійного фільму «Троєцарствіє» (1996 рік) примудрилися задіяти ні багато ні мало 300 000 чоловік.