Чому, коли читаєш назви на корінцях російських книжок на полиці, голову треба нахиляти вліво, а англійських – вправо

Тому що ми запозичили книжкові стандарти з Франції та Німеччини

Голову ми схиляємо в різні боки через те, що на корінцях російських книг назва зазвичай пишеться від низу до верху, а на корінцях англосаксонських – зверху вниз. Адже читати-то ми звикли зліва направо! Традиція підписувати книги збоку виникла тільки в XVI столітті, а перші написи наносилися поперек корінця. Але поступово їх витісняли написи, зроблені вздовж – зверху вниз: справа в тому, що книг було мало, їх зберігали в стопках, так що і назви було зручніше читати по горизонталі. Однак на рубежі XVIII століття книга стала масовою, і зберігали її тепер у вертикальному положенні на полицях. А в цьому випадку напис на корінці легше прочитати знизу вгору, ніж зверху вниз – така ось особливість людської психіки. З тих пір багато країн змінили старий стандарт і стали підписувати книжкові корінці в новому напрямку. А ось консервативна Англія залишила все як було. Цю ж традицію перейняли і в США. А Росія запозичила книжкові стандарти з Франції та Німеччини, з якими контактувала тісніше, ніж з Британією.