Звідки взялася сірник

Ідея застосування фосфору для отримання вогню належить французу Дерсону

З тих пір, як людина навчилася добувати вогонь тертям, в голові міцно засіла думка, як вдосконалити та прискорити цей процес? І нехай пізніших способів отримання вогню було чимало, всі вони померкли перед вперше придуманої сірником. Ідея застосування фосфору для отримання вогню належить французу Дерсону, высказавшему її в 1816 році, але тільки в 1833-му німецькому винахіднику Йогану Каммереру вдалося не тільки зробити перші сірники, а й пустити їх у продаж. Основним матеріалом для їх виготовлення став білий фосфор — речовина вкрай отруйна і легко воспламеняемое. Однак запатентувати свій винахід Камеррер не міг – у той час закону про патенти ще не існувало. Сірники почали виробляти й інші хіміки. У підсумку в 1835 році їх виробництво було навіть заборонено на території Німеччини на кілька років під приводом їх підвищеної пожежонебезпеки. У 1840-х роках австрійський професор Шретер відкрив червоний, або аморфний, фосфор, а в 1848-му німець Бетгер виготовив сірники, не містять в головках фосфор, але зажигающиеся при терті про поверхня, що має в своєму складі той самий червоний фосфор. Ці сірники були визнані безпечними і внаслідок цього виробництво фосфорних сірників було спочатку повсюдно дозволено в Європі, а потім і в Росії. У нас перша сірникова фабрика була відкрита в Петербурзі в 1837 році, через п’ять років в околицях столиці функціонувало вже 9 подібних фабрик, а до 1914 року виробництво сірників в Росії досягло максимуму і склало більше 40 млн. умовних ящиків (кожен ящик вміщував 1 000 коробок). Знайомі кожному з нас сірники являють собою дерев’яні палички, зазвичай осикові, довжиною від 36 до 48 мм з головками, що складаються з бертолетової солі, клею і сірки. На поверхню коробки наноситься суміш червоного фосфору, сульфіду сурми і кісткового клею.