Звідки прийшли люлі

У перській словнику слово «люлі» до сих пір означає «люди, що займаються танцями і піснями».

Згідно з давньою легендою у одних бідних батьків були син Лю і дочка Лі, яких ті, рятуючись від переслідувань завойовників, втратили. Осиротілі брат з сестрою вирушили на пошуки батьків, вирішивши йти різними шляхами.

Через кілька років вони зустрілися вже дорослими і, не впізнавши один одного, одружилися. Коли правда відкрилася, мулла прокляв їх, їхніх дітей та дітей їхніх дітей – словом, весь народ люлі … Саме так називають себе середньоазіатські цигани, які живуть в Таджикистані і Узбекистані і вже не одне століття займаються своїм основним промислом – жебрацтвом.

При цьому древній народ люлі, в рисах якого вчені знайшли разючу подібність з європейськими циганами, залишається вірним своїм законам і своєї, абсолютно особливою, духовній культурі і висловлюється на одному їм відомому таємному мовою – арго. Дослідники вважають, що середньоазіатські цигани (як і цигани взагалі) є вихідцями з Індії і в давнину належали до однієї з нижчих каст індуського суспільства.

У знаменитій праці середньовічного перського письменника Фірдоусі «Шахнаме», в одній з легенд, йдеться про появу в Індії прибули з Персії 12 тисяч артистів «Лурі», які в V столітті були принесені в дар перському правителю з роду Сасанідів Бахрама Гуру. Люди ці, прижившись на новому місці, але – зберігши свою замкнутість і професійну спеціалізацію, утворили своєрідну етнічну групу циган.

У перській словнику слово «люлі» до сих пір означає «люди, що займаються танцями і піснями». Цигани Середньої Азії розпадаються на кілька груп, найчисленніша з яких – народ люлі (так їх звуть узбеки), або Джуга (так їх називають таджики).

За даними перепису 1989 року, в Середній Азії і на території сусідніх держав їх проживало близько 25 тисяч. Реальна ж чисельність середньоазіатських циган, судячи з усього, вище принаймні вдвічі. Адже у представників народу люлі немає документів, а тому формально його не існує …