Звідки прийшла водяна чума

Америка.

Водяною чумою нерідко називають елодею (EIodea) — рослину з тонкими витонченими гілочками, що живе в слабопроточних або стоячих водоймах. Батьківщиною елодеї є Америка. Про те, як ця рослина потрапила в Старий Світ, тепер залишається тільки здогадуватися. Ймовірно, разом з водами канадських річок вона опинилася в одному з морських заток, звідки, причепившись до днища якогось корабля, пропутешествовала в Європу. Так чи інакше, але в 1836 році елодея була помічена в одному ірландському ставку, при очищенні якого через рік було вийнято кілька фунтів цієї рослини. Через 5 років від подібної напасті стали страждати і інші водойми Англії і Шотландії. А в 1854 році елодея так розрослася по всіх ріках та каналах Англії, що заважали судноплавству. З-за «водяної чуми» не могли нормально працювати шлюзи: перешкоджаючи стоку води, зелені зарості викликали навіть повені. В цей же час елодея опинилася в Німеччині — її виписав для себе з Англії один любитель ботаніки. Кількох років вистачило рослині, щоб заволодіти каналами Фландрії, ріками Шпрее, Ельбою, Одером. У Росії елодея розлучилася в річці Карпівці біля Петербурзького ботанічного саду, де її вирощували для акваріумів. У 1890-х роках рослина розселилося по Москві-річці та Оке, а потім перейшла за Урал. Тепер уже навряд чи знайдеться хоч один водойму, вільний від цього бур’яну. Цікаво, що під час свого «тріумфальної ходи» по Євразії елодея не цвіла і не виробляла насіння, розмножуючись тільки вегетативно. Справа в тому, що вона двудомна і в Старий Світ потрапили лише чоловічі екземпляри, які і ведуть тепер «холостяцьке» кочове життя.