Звідки беруться «кислотні дощі»

Виною таких змін – оксиди сірки і азоту, в промислових масштабах викидаються в атмосферу автомобілями, електростанціями, металургійними заводами.

Незважаючи на «постіндустріальне» звучання, цьому терміну вже більше ста років. Вперше він був вжитий в 1872 році англійцем Ангусом Смітом, вивчав ефекти смогу в Манчестері, проте тодішні вчені колегу не підтримали і до теорії кислотних дощів поставилися скептично. Сьогодні ж в їх існуванні немає ніяких сумнівів.

Сучасна хімія вимірює кислотність розчинів у одиницях рН. Значення окремої такої одиниці, рівне 7, вважається нейтральним, вищі відповідають лужному середовищі, більш низькі – кислої. Зміна значення рН на один пункт відповідає зміні кислотності в десять разів.

Розхожий вислів «кислотні дощі» позначає опади з показником рН менше, ніж 5,7. Виною таких змін – оксиди сірки і азоту, в промислових масштабах викидаються в атмосферу автомобілями, електростанціями, металургійними заводами. У повітряному середовищі на частинках сульфатів і нітратів конденсуються молекули води, утворюються хмарні крапельки, які при певних погодних умовах стають частиною дощових крапель або сніжинок. Якщо концентрація сульфатів і нітратів в атмосфері велика, то дощ або сніг виходить значно закислення.

Непрямим свідченням кислотності опадів може бути вимір рН в озерах і водоймах – їх аномальна кислотність вже стійко позначається на флору і фауну. Доведено, що в сотнях озер Скандинавії з цієї причини пропала риба. Крім того, «кисла вода» сприяє кращій розчинності в ній таких небезпечних металів, як алюміній, кадмій, ртуть, свинець, з грунтів і донних відкладень, а це веде до хвороб людей, які п’ють цю воду. Рослини на суші також страждають від кислотних дощів, хоча ця проблема менш вивчена. Розміри збитків, завданих ними, не піддаються точним вимірам, але навіть локальні дослідження дають цифру з дев’ятьма нулями.