Якими були перші аптеки

Слово «аптека» походить від грецького «apotheke» — «склад», «комора». Домашні аптеки існували ще в глибоку давнину при дворах знатних персон, а простих людей лікували знахарі, які теж, як могли, готували зілля «від всіх хвороб». В лікарнях при монастирях також передбачалися особливі приміщення для приготування ліків. Перша в світі зареєстрована аптека відкрилася у VIII столітті в столиці Арабського халіфату — місті Багдаді. Значно пізніше, в XI столітті, вони з’явилися в Іспанії, а потім і в багатьох містах Європи. З самого початку аптеки займали особливе місце серед торговельних підприємств. Їх заснування, форми функціонування, кваліфікація працівників, ціни на ліки, порядок їх відпуску і зберігання регламентувалися правилами, що мали силу закону. У цьому сенсі найбільш показовий декрет одного з найосвіченіших людей свого часу Фрідріха II Штауфена (1194-1250), короля Сицилії, німецького короля та імператора Священної Римської імперії. Виданий у 1224 році, цей документ вперше розмежував функції лікаря і аптекаря. Лікарям заборонялося готувати і продавати ліки, а аптекарям лікувати хворих, тобто кожен повинен займатися своїм «вузькоспеціальним» справою, бо у кожного воно відповідальне і надскладне. Перша російська аптека, відкрита в 1581 році, обслуговувала царську прізвище. Для простого люду ліки продавалися в зеленних і москательных крамницях, і така вільна торгівля «зіллям» часто призводила до отруєнь та зловживанню отруйними та сильнодіючими речовинами. У зв’язку з цим у Москві в 1672 році була відкрита перша аптека для населення міста, а з 1701-го після дозволу Петром I приватних аптек та заборони продажу ліків в крамницях була введена так звана аптечна монополія. На певній території дозволялося відкривати лише один такий заклад. До кінця XVIII століття в Росії їх було вже понад сто. Аптечною справою в країні з моменту відкриття першої аптеки відала Аптекарська палата, перетворена в 1594— 1595 роках в Аптекарський наказ, який у свою чергу в 1714 році був перейменований в Канцелярію найголовнішою аптеки, у 1725-му — в Медичну канцелярію, а в 1763-му — в Медичну колегію. Діяльність аптек була регламентована виданим у 1789 році Аптекарським статутом Зводу законів Російської імперії. Один з параграфів цього статуту свідчив: «Аптекар, яко добрий громадянин, вірно зберігає посаду присяжного, повинен бути спритним, чесний, совестен, розумним, тверезим, старанний, повсякчас присутствен і виконуючий звання своє загального блага відповідно». У вигляді штампа на аптекарських російських документах, сигнатурах і упаковках ставилося зображення державного герба. Аптеки звільнялися від податків, військових постоїв та інших повинностей. Пільги були своєрідною компенсацією суворого режиму, встановленого державою. Всі медикаменти, що застосовуються для виготовлення ліків в аптеці, повинні були відповідати за якістю встановленим стандартам. Була введена і аптекарська такса (офіційний документ з розцінками) для обмеження зростання цін на ліки. А управління закладом довірялося тільки особі, яка отримала спеціальну освіту.