Як з’явилося караоке?

«Караоке» утворено злиттям двох японських слів: «кара» (порожнеча) та скорочення від «окесутора» (оркестр). Це молоде і модне розвага за пару десятиліть встигло міцно увійти в наше життя: з ним можна зіткнутися в кафе і барах, саунах та на турбазах, у телепрограмах або прямо у нас вдома (як же не заспівати караоке в новорічну ніч?) Але чи знайомі ви з історією появи цієї «золотої» ідеї, так і не озолотившей її творця?

Історія винаходу

Караоке було винайдено в Японії у другій половині XX століття. Зокрема, датою створення першого автомата для співаків-аматорів можна вважати 1971 рік. Батьком караоке вважається японський барабанщик Іноуе Дайсуке. Він підробляв то там, то тут, і вважався дуже талановитим акомпаніатором, але сам не співав, тобто фактично служив свого роду «людиною-караоке». Роком раніше один із знайомих попросив Іноуе супроводжувати його у відрядженні і акомпанувати йому. Проте наш герой був дуже зайнятий і не міг поїхати, а тому просто записав своє музичний супровід на плівку і віддав її своєму першому «клієнту».

«Той хлопець був гірше, ніж просто нікудишній співак. Він ні ноту взяти не міг, ні навіть витримати ритм. Тому спеціально для нього я записав пісню з більш ніж оригінальним аранжуванням. І знаєте що? Йому сподобалося! Що до мене, то добре грати, не дивлячись в ноти, я не міг, а нові пісні приносили одну за одною. От я й подумав: може, якась машина в змозі мені допомогти. У відомому сенсі моє винахід зобов’язане своєю появою на світ моєї ліні: дуже вже не хотілося розучувати нові пісні!» – згадує Іноуе Дайсуке.

І ось настав час змін. На виступах рок-групи в місті Кобе, в якій грав тоді Іноуе, не було чим зайняти публіку під час перерв. Тоді барабанщик і змайстрував апарат, який міг відтворювати пісенну музику без слів. Музиканти роздавали глядачам тексти і відпочивали, поки публіка із задоволенням співала. Правда, в той час ніхто, крім відвідувачів концерту, новинку не оцінив. Тільки через 15 років люди «розсмакували» нова розвага, і через деякий час караоке вже било всі мислимі і немислимі рекорди популярності – як в самій Японії, так і по всьому світу.

Багато великі компанії підхопили ідею розвитку караоке, яке винахідник не здогадався або просто не забажав запатентовывать. Таким чином Іноуе Дайсуке не заробив на своєму творінні практично нічого (за виключенням доходів від продажу самих перших автоматів). Єдине, чим відзначили Дайсуке, – так це врученням у 2004 році «Шнобелівської премії (Ig Nobel Prizes) за найбезглуздіші, смішні і нікчемні винаходу. Колишній барабанщик був визнаний людиною, «відкрив людям новий спосіб вчитися терпимості по відношенню один до одного».

Принцип роботи караоке

Існують так звані караоке-машини, зміст роботи яких полягає у відтворенні фонограм з одночасним транслированием на відеоекрані біжучого рядка тексту пісень. На багатьох носіях титри переключаються з кожною новою рядки і змінюють свій колір залежно від виконаного фрагмента пісні. Це зроблено для зручності, щоб людина знала, де вступити і як правильно співати.

Як правило, ці пристрої мають функцію регулювання рівня гучності мікрофона, подавитель луни і ревербератор. Багато з них мають фільтр, який теше діапазон частот голосу з фонограми (необхідний у разі використання оригінальних, не підготовлених спеціально для караоке, аудіодоріжок) – так видаляється або приглушається голос оригінального виконавця.

Такі системи використовуються як в караоке-клубах або VIP кафе, так і вдома. Останнім часом можливості цих систем значно розширилися. Крім фонового звукового та відеоряду, з’явилися диски з функціями зміни темпу і тональності мелодії, автоматичного включення-виключення голосу соліста, програмування і сортування композицій, проведення командних змагань, виставлення оцінки за спів.

Деяка побутова музична апаратура (музичні центри, програвачі, домашні кінотеатри тощо) також має функцію караоке – вбудований мікрофонний вхід і мікшер для накладання голосу на фонограму. До речі, питання законності публічного (комерційного) використання останніх донині залишається спірним – багато хто вважає, що це є прямим порушення авторського права.

Про користь співу

Психологи переконані, що можливість непрофесійного співу цілком можна внести в список положень керівництва щодо здорового способу життя. Секрет корисності даного хобі максимально простий: воно дарує тонус нашому організму, піднімає настрій, знімає стрес і роздратування, збагачує гормонами радості і приносить суцільне задоволення.

Згідно з результатами досліджень, проведених у Франкфуртському університеті, регулярне спів нормалізує серцебиття і артеріальний тиск, допомагає у профілактиці інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів та збільшує кількість антитіл в організмі людини (тобто, підвищує імунітет). Вільний довгий пропевание голосних дає покращене постачання внутрішніх органів киснем, психологічну розрядку і внутрішню гармонізацію нічим не гірша за ту, яку отримують люди, захоплені медитацією. Спів караоке в своє задоволення може виступати навіть в якості допоміжного знеболюючого – останнім давно використовується в практиці Нью-Йоркських лікарень.

Але крім лікувальних властивостей спів виконує роль «соціального клею» – воно зближує людей, допомагає пройнятися довірою один одному або без особливих зусиль «влитися» в нову компанію. Якщо ж ви соромитеся або просто не хочете демонструвати оточуючим відтоптували ведмедем вуха, співайте в своє задоволення без сторонніх – вдома, в машині, на природі… до Речі, є навіть спеціальна апаратура для ванних кімнат – ніколи не пробували співати під душем?