Як винайшли снігохід

У 1915 році у Зимового палацу на льоду Неви відбулися випробування первістка вітчизняного автомобілебудування «Руссо-Балта», поставленого на лижі, встановлені між його передніми колесами. Експеримент пройшов більш ніж вдало, автомобіль-снігохід розвинув швидкість 40 км/год. Але війна і революція перешкодили подальшому розвитку та просування цього проекту. Через 7 років у таких же снігових краях, але на іншому континенті подібною ідеєю збентежився 15-річний винахідник з Канади Жозеф-Арман Бомбардьє і приступив до її реалізації. Бажання було настільки велике, що конструкцію снігохода Арману вдалося спорудити за тиждень: у справу пішли запчастини від старого «Форда», подарованого батьком синові на день народження. І — снігохід покотив з двома пасажирами на борту: Арман і його братом Леопольдом, який керував цією конструкцією, тримаючи в руках дві мотузки, зав’язані на передніх полозах. А сам винахідник вручну відкривав подачу палива і стежив за швидкістю руху. Шлях був короткий — з милю, але цілком успішний. Ідея виявилася реалізованої, але поки що це був малий старт. Великий же виявився можливим лише в 1957 році, коли Бомбардьє, паралельно займається низкою інших винаходів, повернувся до мрії дитинства і створив недорогий і досить комфортний снігохід. А через 2 роки з невеликими доопрацюваннями було випущено 225 легких снігоходів цієї моделі, за якими швидко закріпилася назва «Ski-Doo». Їх швидкість була такою ж, як і колись у «Руссо-Балта», а вартість доходила до 1000 доларів. Попит на снігоходи з самого початку став випереджати пропозицію, а це означало, що винахід буде жити. Прогнози справдилися — на сьогоднішній момент кількість власників Ski-Doo в Канаді і США перевищила 4 млн. чоловік. Але тоді, в 1960-х роках, Бомбардьє не міг і припустити, які масштаби переросте мрія його дитинства. Ще менше він думав про те, що новий вид транспорту стане трампліном для нового виду спорту і розваги. Наступне винахід Бомбардьє було також досить перспективним: прототип водного мотоцикла відкривав нові можливості пересування людини по воді. Але в результаті агрегат так і не був запущений у виробництво. Таким непрощенним промахом швидко скористалися заповзятливі японці, миттєво оцінивши комерційний потенціал «іграшки», і скоро японські гідроцикли заповнили пляжі всього світу. А концерн Bombardier, створений винахідником, продовжував удосконалювати снігоходи, паралельно купуючи авіапромисловості компанії, ладу локомотиви і беручи участь в освоєнні космосу. Втім, широкої громадськості компанія була відома аж ніяк не як найбільший виробник поїздів і один з лідерів літакобудування. Bombardier як і раніше залишався виробником снігоходів. У 1988 році компанія випустила перший серійний гідроцикл — Sea-Doo, а в 1998 році — перший мотовездеход, він же квадроцикл. Щодо гідроциклів варто зауважити, що, наприклад, модель Sea-Doo XP швидко припала до душі любителям екстремальних видів спорту. Саме на ній іспанський граф Алваро де Маричалар перетнув Атлантичний океан. У плані технічних характеристик гідроцикли можна назвати серйозними засобами пересування. Модель Sea-Doo GTX, наприклад, володіє потужністю 185 л. с., а у випущеного в 2004 році двомісного аквабайк — 215 л. с. В Росії з Bombardier познайомилися ще під час війни, коли Радянський Союз отримував по ленд-лізу снігові всюдиходи цієї компанії. У 1970-х роках всі вітчизняні снігоходи були скопійовані з моделей Ski-Doo. Перший «Буран» був буквальним зліпком з канадського снігохода, який в свою чергу розібрали і зібрали в іншому детальному виконанні. Сьогодні в російських регіонах популярні «робочі» моделі Skandic (клас Utility). Завдяки широкій гусениці і тяговитому двигуну вони здатні долати будь-яку снігову цілину, буксируючи сотні кілограмів вантажу. Для міських росіян снігохід, зрозуміло, є не засобом пересування, а зимовим захопленням. Як відомо, основним технічним показником у нас є потужність двигуна. Слідуючи цим параметром, можна назвати найпотужніший на сьогоднішній день спортивний снігохід: MX-Z 800 REV, інакше Revolution. За рахунок розподілу ваги снігохода і високої посадки пілота його називають «сніговим мотоциклом». Однак коротка гусениця спортивного снігохода часто пасує перед глибоким та пухким снігом, а робочі снігоходи не так маневрені, як хочеться любителям швидкої їзди. Поєднати ці інтереси інженерам компанії вдалося в моделі туристського класу Legend GT 800.Що ж стосується самого винахідника, то його популярність давно вийшла за межі Канади. Його знають у всьому світі як талановитого і щасливого конструктора, втілив в життя не одну мрію дитинства. Сьогодні його компанія так і залишається сімейним, продовжуючи слідувати традиціям засновника. Засновник першої в світі компанії з виробництва снігоходів народився 16 квітня 1907 року в канадській селі Валькур. Пристрасть до техніки почала проявлятися у нього з самого раннього віку. Він постійно майстрував найрізноманітніші іграшки — від моделей машинок і човнів до досить складних моторів. По мірі дорослішання його творіння ставали все масштабніше й значніше. Після появи на світ першої серйозної конструкції юного умільця — прообразу майбутніх снігоходів, батько, бачачи серйозність намірів свого нащадка, допоміг йому організувати невелику майстерню при гаражі. Це і стало відправною точкою в його житті і кар’єрі. Все більш досконалі моделі снігоходів, таких необхідних в суворих умовах канадських зим, досить швидко зробили його ім’я відомим, адже часом вони були єдиним засобом пересування. Він же не покладаючи рук працював над втіленням своїх нових ідей. Початок другої світової війни змусило канадський уряд встановити над його фірмою особливий контроль — снігоходи були необхідні армії. Лише після капітуляції Німеччини підприємство почало працювати в колишньому режимі. Світова популярність прийшла до компанії Bombardier в кінці 1940-х. З тих пір її продукція користувалася незмінною популярністю. Сьогодні компанія є лідером у виробництві снігоходів і аквабайков.