Як влаштований камін

 

В останні роки в практиці будівництва набули поширення каміни. Їх можна влаштовувати в присадибних будинках або будиночках, розташованих на садових ділянках. У багатоквартирних житлових будинках пристрій каміна, як правило, не представляється можливим.

Камін – одне з найдавніших винаходів людини. Затишок, який створює присутність “живого” вогню в житло, а іноді і чисто практичні кухонно-опалювальні потреби зробили камін невід’ємним атрибутом житла багатьох століть. У будинках XVIII-XIX століть ще можна зустріти старовинні каміни, які відрізняються багатством архітектурно-художнього оформлення. В інтер’єрі вони займають найбільш почесні місця.

В житловому сучасному інтер’єрі камін влаштовують в зоні відпочинку. Архітектурно-художнє рішення каміна повинно бути пов’язано із загальним характером архітектури, оздоблення та умеблювання житла.

Біля каміна в мерехтінні полум’я можна провести незабутній вечір у сімейному чи дружньому колі. В приміщенні з приглушеним освітленням, біля вогника каміна якось по-особливому звучить музика, гостріше сприймаються образи телеекрану. Біля каміна приємно читати, писати лист, слухати вечірню казку.

Камін прикрашає приміщення, надає йому художню завершеність, створює затишок і комфорт. Камін сприяє гарній вентиляції приміщення, тому в кімнаті, де є камін, завжди чисте повітря.

Як опалювальний пристрій, камін недостатньо ефективний, він не акумулює тепло і гріє тільки тоді, коли в ньому горить паливо. При цьому випромінюється тепло від палаючого палива і від розігрітих стін топкового простору. Камін віддає тепло відразу після розтоплення і швидко нагріває приміщення.

Камін можна влаштувати в садибному будинку або садовому будиночку. Розташовують його у вітальні (загальній кімнаті), на веранді або в зовнішній стіні будинку. В останньому випадку відпочиваючі розташовуються під відкритим небом на майданчику (терасі), що прилягає до стіни будинку і каміна.

Камін рекомендується розташовувати на першому поверсі так як при розташуванні на верхніх поверхах ускладнюються конструктивне рішення перекриття і заходи протипожежної безпеки.

Каміни бувають вбудовані в стіну і окремо стоять кабіни. Найбільше поширення отримали вбудовані каміни.

Днище топкового простору має знаходитися вище рівня підлоги не менше ніж на 130 мм.

Днище топкового простору і нижню частину задньої стінки викладають з вогнетривкої цегли на шамотном розчині.

Задня стінка на 1/3 – 1/2 висоти топкового отвору викладається вертикально, а вище – з нахилом вперед. Нахил забезпечує найкраще відображення тепла в приміщення.

На задній стінці вогнища бажано зміцнити чавунну або сталеву плиту, яка добре випромінює тепло в приміщення і захищає кладку від перегріву і передчасного руйнування.

Бічні стінки топкового простору викладаються з розширенням назовні під кутом 15-20°. Це також сприяє випромінювання тепла в приміщення.

Якщо задня або бічні стінки топки і димар каміна прилягають до дерев’яним конструкціям (стіна, балка та ін), то слід влаштувати цегляну оброблення товщиною не менше 250 мм

Із зовнішнього боку топки рекомендується встановити решітку, яка оберігає від випадання з каміна вугілля.

У днище вогнища під колоснико-вої ґратами слід встановити висувний металевий ящик для золи. У передній стінці цього ящика повинні бути отвори для проходу повітря, під колосникові грати. Від пристрою такого ящика можна відмовитися, якщо колосникові грати підняти на 100-150 мм над подом топки. При цьому зола і дрібне вугілля будуть збиратися під гратами і видалятися за допомогою совка.

“Димової зуб” – затримує опускається по димоходу холодне повітря і тим самим попереджає перекидання тяги. Крім того, на ньому збирається сажа, яку прибирають через розташовану поруч дверцята для чистки.

Димова коробка, що знаходиться вище заслінки, виконується у вигляді піраміди, що переходить в димохід. Її викладають з червоної цегли або виготовляють з листового заліза

Металеву димову коробку закривають захисним кожухом з листової міді або алюмінію. Між захисним кожухом і димової коробкою повинен бути зазор 20 мм, Металева димова коробка з часом прогорає, тому її слід періодично змінювати.

На рівні “димового зуба” встановлюється висувна або поворотна заслінка, призначена для регулювання тяги і запобігає попаданню холодного повітря в приміщення в той час, коли камін не працює. Ширина заслінки становить приблизно 1/16 висоти топкового отвору, площа в 1,25 рази більше поперечного перерізу димоходу. Заслінка повинна знаходитися не менше ніж на 200 мм вище верху топкового отвору. Завдяки цьому між топковим отвором і заслінкою утворюється димовий фартух, оберігає від попадання диму в приміщення.

Для влаштування димоходу рекомендується використовувати керамічні труби. Якщо димар влаштований з цегли, то слід подбати про те, щоб його внутрішні поверхні були гладкими, без будь-яких виступів, патьоків розчину і інших нерівностей. Стінки димоходу, що знаходиться всередині приміщення біля внутрішньої стіни, повинні мати товщину в 1/2 цегли, а знаходиться біля зовнішньої стіни – в 1 цеглу.

Димову трубу викладають із цегли. Її поперечний переріз становить від 1/10 до 1/15 розміру топкового отвору (порталу) в світлі. Мінімально допустимий переріз димоходу 140 Х 270 мм (один цегла). Оголовок димової труби над дахом повинен мати товщину стінки не менше ніж один цегла. Над оголовком встановлюється двоскатний навіс.

Перед каміном влаштовують площадку з червоної цегли, призначену для захисту підлоги від загоряння при випадання з топкового простору вугілля і полін. Майданчик виступає від порталу не менше ніж на 500 мм, а з боків заходить за межі порталу на 250-300 мм Можна замінити майданчик з цегли металевим листом тих же розмірів.

Сучасний камін має прості форми і гармонійні пропорції. У його обробці можна використовувати лицьова цегла, високо-якісний штукатурку, мармур та інші види каменю, мідь, латунь та ін Оздоблювальні матеріали повинні поєднуватися із загальним характером і обробкою інтер’єру.

Теплове випромінювання каміна багато в чому залежить від спалюваного палива. Для спалювання в каміні рекомендуються дрова з клена, дуба, берези, вільхи, осики, ялини, сосни. Перевагу слід віддавати твердим породам деревини, яка горить повільно, рівним довгим полум’ям.

Дрова для каміна рекомендується зберігати під навісом, внаслідок чого вони набувають повітряну вологість і горять повільніше, ніж дуже сухі дрова, зберігаються в приміщенні.

Довжину полін приймають рівній 2/3 – 3/4 ширини топкового отвору.

Приємно бачити в каміні красиве полум’я. Живописний малюнок полум’я можна отримати спалюючи пні і коріння дерев. Полум’я каміна в декоративних цілях фарбують. Наприклад, кухонна сіль надає полум’я жовте забарвлення, хлорид міді – блакитно-зелену. Із фарбуючих речовин готують водний розчин і просочують їм дрова перед спалюванням. Для отримання декоративного ефекту у вогонь досить покласти 1-2 поліна, просочених барвним полум’я розчином.

При спалюванні дров утворюються запахи, які залежать від виду деревини. Приємний запах дають добавки до дров сухих гілок і деревини з старої яблуні, вишні, ялівцю.

Вибираючи паливо, слід враховувати, що при спалюванні берези утворюється багато сажі. Осикові дрова утворюють мало сажі, і, крім того, володіють здатністю випалювати з димоходу осілу сажу. Очищати димохід від сажі можна також, спалюючи в каміні сухі картопляні очистки. Повне очищення димоходу від сажі здійснюють через отвір з дверцями, устраиваемое з боку допоміжного приміщення (передній, сіней, коридору та ін). Якщо камін розташований біля зовнішньої стіни, то отвори для чищення сажі роблять з боку двору.