Як тюльпан став символом Голландії?

Тюльпан – безперечний король весняних клумб: яскравий, витончений і… безсмертний. Достатньо один раз висадити квіти, і вони будуть радувати погляд з року в рік, оскільки цибулини цих рослин постійно оновлюються – замінюються дочірніми. Тюльпан ухитрився вплинути не тільки на поетів і живописців, але й створити цілу економічну еру, ледь не погубившую ціла держава. Правда, тепер квітка приносить йому колосальний прибуток!

Тюльпан на Сході

Батьківщина диких тюльпанів – степу і кам’янисті пустелі Середньої Азії. Уперше про них згадується в стародавній Персії, звідки квіти перейшли в Османську імперію. Вперше турки настільки серйозно підійшли до розведення і селекції квітів. До XVI століття було відомо вже близько 300 сортів тюльпанів. В ті часи тюльпан був на вагу золота, в прямому сенсі слова. Нарівні з відправленими в дар коштовностями обов’язково докладали цибулини квітки.

Тюльпани росли тільки в столиці в султанських садах, і продавати їх було суворо заборонено. Однак у 1554 році посол австрійського імператора Огье де Бюсбек зміг підкупити султанського садівника і переправив велику партію цибулин тюльпана в Відень. І хоча самі турки називали квітка «лале», відома нам назва походить від перського слова «toliban» («тюрбан»), через схожість його бутонів тюльпана зі східним головним убором.

Тюльпан в Європі

Спочатку вони вирощувалися у Віденському саду лікарських рослин, директором якого був професор ботаніки Шарль де наповнююча Эклюз (Charles de l Ecluse, 1525-1609), більш відомий як Карлос Клюзиус. Займаючись селекцією, вчені розсилав насіння та цибулини всім своїм друзям і знайомим. Поступово тюльпан поширився по різних країнах Європи, і колекціонуванням рідкісних сортів захопилися багато багаті садівники.

У 60-ті роки XVI століття торговці і купці завезли тюльпани в Австрію, Францію і Німеччину. З цього часу почалося тріумфальне завоювання тюльпанами Європи. Спочатку тюльпани розводили при королівських дворах, і вони стали символом багатства і знатності. Пристрасними любителями тюльпанів були Рішельє, Вольтер, австрійський імператор Франц II, французький король Людовик XVIII.

Зміркувавши, що «скарб» було викрадено і вже немає сенсу жертвувати своїми економічними інтересами, турки стали продавати венеціанським купцям дорогоцінні цибулини по настільки ж «дорогоцінної» ціною, однак це лише підливала масла у вогонь азарту заможних колекціонерів. Тим часом Клюзиус встиг завести цибулини модних рослин в Англії, а потім і в Голландії. Звичайно, вчений і уявити собі не міг, чим це обернеться для «сирного краю»…

Тюльпан в Голландії

На початку XVII століття Голландія процвітала завдяки торгівлі колоніальними товарами – спеціями, тютюном, рідкісними овочами та фруктами. Але ось серед товарів з’явився заморський гість – багаторічний квітка незрівнянної краси, та до того ж розпускається з приходом першого тепла! Спочатку купці з обережності поставляли товар дуже обмеженими партіями, що робило бажані цибулини нечувано дорогими. Вже до 1627 році ціна однієї цибулини елітних сортів сягала 2000 флоринів (на ці гроші можна було купити 20 корів).

У 1630 році голландці стали розводити тюльпани у величезних кількостях, і голландські комерсанти намагалися всіляко підтримати нову галузь промисловості, тим більше, що для вирощування квітів кліматичні і грунтові умови виявилися дуже сприятливі. Однак ціни на квіти стали штучно завищувати, оскільки до 1634 році майже все населення Голландії кинулася у вир спекуляції.

Тюльпаноманією були вражені ремісники і моряки, швачки і пралі, селяни і рознощики торфу, слуги і служниці, дріб’язкові торговці і сажотруси, купці й дворяни, а також торговці глиняними горщиками і дерев’яними шухлядами.

Загальному ажіотажу сприяло те обставина, що в цей же час по Європі гуляли епідемії чуми і холери, які забирали багато тисяч життів. У результаті господарі корабельних верфей, текстильних фабрик і заводів були змушені, щоб не розоритися, оплачувати залишилися робочим понаднормові. У результаті ті, отримуючи хороші гроші, стали вкладати їх в покупку цибулин тюльпанів. Ті, у кого не було готівки, віддавали під заставу будинку, землі і стада, – лише б придбати заповітні цибулини і перепродати їх за більш високу ціну.

Торги стали проводитися спочатку в провінційних містечках, а потім і на великих аукціонах. Але в основному укладалися «ф’ючерсні» угоди: коли реального товару поки немає, а його купують на найближче майбутнє, оплачуючи через договори, векселі та інші фінансові зобов’язання. В результаті «торгівля повітрям» досягла такого масштабу, що угодами з «паперовими тюльпанами» стали займатися навіть на амстердамській фондовій біржі. Курс тюльпанів швидко йшов на підвищення і притягував все нових і нових покупців, які хотіли розбагатіти швидко і не прикладаючи рук.

Але навряд деякі купці стали робити спроби перетворити свої тюльпани в золото, величезна фінансова піраміда почала валитися. До 1636 році пропозицію різко перевищила попит, і паніка охопила біржі. Ніхто більше не хотів купувати тюльпани, не дивлячись на всі хитрощі маклерів. Вже через рік в Гарлемі було видано закон, за яким всякі угоди з цибулин тюльпанів і всяка спекуляція з ним суворо каралася законом. У результаті почалося масове банкрутство квіткових підприємців. Оговтатися від економічної кризи країна змогла лише через два десятиліття, проте повністю відновити колишню міць так і не вдалося: скориставшись ситуацією, Англія витіснила Голландію з закордонних ринків.

Втративши усяке значення для спекулянтів і любителів легкої наживи, тюльпан продовжував грати важливу роль в садівництві та естетики. Культ тюльпана позначилася і на моді: їх зображення ткалися на найдорожчих матерії і мереживах. Важливу роль зіграв тюльпан в голландському живописі: він привертав увагу видатних художників того часу і послужив поштовхом для утворення цілих шкіл малювання квітів. В наш час Нідерланди по праву вважаються країною тюльпанів: саме тут розкинулися просторі поля тюльпанів всіх кольорів веселки. Виявилося, що до розведення чудових квітів просто потрібен розумний підхід – туризм в краї строкатих плантацій і експорт тюльпанів сьогодні становить вагому частку доходу країни.