Як працюють жарознижуючі препарати?
Як ми вже з’ясували, «не царська це справа – температуру збивати»: симптоми усуваються за рахунок самого організму, який перестає пручатися хвороби. Але це не єдина проблема: адже кожен пакетик розчинної порошку – це ще й суміш хімії, яка не лікує, а калічить. Наше завдання – не налякати споживача, а поставити його перед фактами: що входить до складу жарознижуючих засобів і чому від них потрібно опинитися, якщо тільки вам не належить якесь грандіозне Подія Століття, де потрібно з’явитися зовні здоровим.
Отже, основний діючий компонент жарознижуючих засобів – парацетамол. Так само в складі можна знайти фенілефрин, декстрометорфан, хлорфенамин, аскорбінову кислоту, кофеїн і «наповнювач» (про небезпеку барвників та ароматизаторів говорити не будемо – це і так зрозуміло). Ну а тепер познайомимося ближче з цими хімічними речовинами.
Парацетамол (Paracetamolum)
Парацетамол – речовина з групи анилидов, тобто похідне від аніліну: дуже токсичної речовини, що вражає печінку, кров (і її здатність переносити кисень), центральну нервову систему і безпосередньо мозок. Це речовина, чинить знеболювальну і жарознижувальну дію, однак може служити причиною порушення роботи печінки (яка приймає на себе 97% навантаження), а так само кровоносної системи і нирок. Проблема ще й у тому, що «терапевтичний коридор» (проміжок між діючої мінімальної і максимальною допустимою дозою) здатний різко зменшуватися під впливом інших лікарських засобів і алкоголю.
У розвинених країнах ще з 60-х років минулого століття ведуть статистику токсичних уражень печінки і дослідження їх причин. Коли в 1953 році парацетамол з’явився у продажу в США («Панадол»), він відпускався строго за рецептом, а сьогодні його спокійно може купити хто завгодно і в яких завгодно кількостях! Аналізуючи сотні тисяч випадків отруєнь у Великобританії, Австралії та США, вчені з Южнокалифорнийского університету прийшли до висновку, що основна причина відмови печінки – передозування парацетамолом.
Щоб довести справу до летального результату, досить випити протягом доби 10-12 пакетиків жарознижуючого. Ті ж 12 пакетів, випиті за три дні – це потужний удар по печінці (аж до важкого отруєння). А якщо повторювати такий трьох-денний курс два-три рази на рік, тобто через п’ять років всі шанси заробити хронічний медикаментозний гепатит (це за умови, що пацієнт не приймає взагалі ніяких інших лікарських засобів, не п’є і не курить). Приблизно у 30% людей з діагнозом «гепатит» причиною хвороби стала якраз не вірус, а хімія з аптеки – і не тільки засоби від застуди, але і багато інших «досягнення цивілізації».
Прийом під час вагітності ненаркотичних знеболюючих – таких як парацетамол, аспірин або ібупрофен, – в 16 разів підвищує ризик порушень розвитку статевих органів у новонароджених хлопчиків. Крім того, парацетамол провокує розвиток астми у дітей. Про це говорять дослідження Вікторії Перски з Іллінойського університету: вона з’ясувала, що швидкий ріст захворюваності з 1970-х до середини 1990-х пов’язаний із забороною в цей період аспірину і його тотальною заміною на парацетамол. За сьогоднішніми оцінками, 41% всіх випадків астми у дітей може бути пов’язаний з цією токсичною речовиною.
Фенілефрин (Phenylephrine)
Може так же ховатися за назвами Mesatonum, Adrianol, Almefrin, Derizene, Idrianol, Isophrin, Neophryn, NeoSynephrine, Phenylephrini hydrochloridum, Phenylephrine hydrochloride, mSympatol, Visadron та ін.
Його додають в жарознижуючі або спреї для того, щоб закладений ніс знову почав дихати, або щоб зупинити ллється з нього воду. Але якою ціною? Фенілефрин зменшує не тільки дрібні кровоносні судини, але і відчутно підвищує артеріальний тиск в цілому. По ідеї це повинно викликати у нас приступ головного болю – але з-за знеболювального ефекту парацетамолу ми часто цього не відчуваємо. Втім, побічні ефекти все ж не рідкість: мігрень, нудота або блювання, дратівливість, серцебиття, стенокардія, аритмія і т. д. Зі зрозумілих причин протипоказаний під час вагітності, період лактації, при захворюваннях серцево-судинної системи, у літньому віці до 18 років – втім, всім іншим теж «дістанеться на горіхи»…
Декстрометорфан (Dextromethorphan, DXM)
Сюрприз: це психоделічне речовина входить в перелік наркотичних коштів, оскільки в дозах від 150 мг викликає ефект сп’яніння і галюцинації, а так само викликає психологічну залежність. Як же працює це протикашльовий засіб, що додається в розчинні порошки від застуди і солодкі сиропчик? Бореться він з мокротою в дихальних шляхах? – Ні. Воно просто б’є по мізках, пригнічуючи збудливість кашльового центру: необхідність відкашлятися нікуди не зникає, ми просто перестаємо її відчувати. Тому декстрометорфан заборонений при бронхіті і бронхіальній астмі, а так само під час вагітності та при порушеннях функцій печінки (зайвий удар може виявитися фатальним). Для більш-менш здорової людини прийом DXM загрожує відчуттям втоми, зниженням швидкості психомоторних реакцій, запамороченням, розладами сну – що там не розповідали в рекламних роликах, а за кермо сідати їм точно не можна.
Хлорфенамин (Chlorphenamine)
Сильнодіючий протиалергічний засіб, яке так само знижує набряклість слизових і кон’юнктиви очей, зменшує нежить та пригнічує кашель. Є токсичним для печінки і нирок, тільки посилюючи дію парацетамолу. Має масу побічних ефектів.
І в довершення картини нагадаємо, що саме розрекламовані жарознижуючі препарати шахраї підробляють. Великі партії фальшивих лікарських препаратів надходять в аптеки (за згодою самих фармацевтів), але більшість споживачів не вміють розпізнавати фальшиві ліки. Головна небезпека в тому, що зазначена на упаковці дозування не дотримується – а в даній ситуації життя залежить лише від кількох міліграм!
Можна було б сказати так: «перед покупкою таких ліків зважте всі ЗА і ПРОТИ…», однак зважувати тут особливо нічого: жарознижуючі засоби тільки шкодять здоров’ю, як не крути. У той же час мед і малина, редька і евкаліпт, м’ята і кориця, імбир і апельсини – ось реальна допомога застудженому організму. Взимку ця інформація особливо актуальна: поділіться нею з тими, хто вам дорогий, – і будьте здорові!
