Як працює шарманка

Мелодія народжується в ній за допомогою валика зі штирями і залізної пластинки з «хвостиками»

Найчастіше нам здається, що шарманка – це просто велика музична шкатулка і мелодія народжується в ній за допомогою валика зі штирями і залізної пластинки з «хвостиками». Валик крутиться, розташовані в потрібному порядку штирі зачіпають за «хвостики» – ось вам і «На сопках Маньчжурії». Однак не все так просто. Так, існують шарманки з таким механізмом і навіть з механізмом ксилофона, коли штирі валика зачіпають музичні молоточки, вдаряють по металевим клавішах, але це вже похідні.

Справжня шарманка – майже орган, і її пристрій набагато складніше, ніж ми думаємо. Щоб шарманка заграла, потрібно спочатку повернути її ручку – воріт. Ця ручка приводить в рух відразу два механізми: стрижень, закачує повітря в міхи внизу інструменту, і музичний валик з нанесеними заглибленнями – шпильками. Валик, обертаючись, призводить в рух важелі, які, чіпляючись за шпильки, рухаються вгору-вниз в заданому порядку. У свою чергу, важелі приводять в рух тростини, які відкривають і закривають повітряні клапани. А клапани контролюють подачу повітря в труби, аналогічні органним, завдяки яким і звучить мелодія.

Голландці стверджують, що перша шарманка з’явилася на їх батьківщині. І було це років 500 тому. Однак з речових доказів у них є тільки креслення кінця XV століття – настільки старий, що на ньому важко що-небудь розібрати. З тих зразків, що дійшли до нас, найдавніший був зроблений у Франції на початку XVII століття. Спочатку шарманку намагалися використовувати для навчання півчих птахів, але незабаром знайшли їй застосування в церкві – акомпанування співу псалмів. І тільки до кінця XVII століття цей інструмент вийшов на вулиці: його стали використовувати бродячі музиканти. Завдяки знімним звуковим валикам шарманка могла програвати будь-яку кількість мелодій. Правда, самі валики були далеко не дешевими. В такій якості вона прослужила до кінця 1930-х років.

До Росії шарманка потрапила в кінці XVIII століття з Польщі. Свою назву вона отримала від увійшла тоді в моду пісні «Прекрасна Катрін» (Charmante Katharine). А на Україні її стали називати «Катеринка» – по імені героїні тієї ж пісні. Розміри шарманок були різними – від невеликих ящиків до об’ємистих шаф, які можна було перевозити тільки на возах.