Як працює білий запах і білий шум?

Як відомо, білий світ – це коктейль з веселки, що містить хвилі всього видимого колірного спектру. Подібно нейтрального білого світла, розрізняють так званий «білий шум» і його нюховий еквівалент – «білий запах». Як їх розрізнити серед безлічі звуків і ароматів, а так само як використовувати в мирних або експериментальних цілях – читайте далі.

Заколисати або викликати привидів?

Білий шум – постійний шум, однаково звучить як на низьких, так і на високих частотах. Так, наприклад, звучить водоспад або потужний струмінь води з крана, порожня радіохвиля або ненастроенный телевізійний канал (як іноді жартують, «передача про сірий сніг»).

Білий шум буває дуже корисним у ситуації, коли грудна дитина відмовляється їсти або вередує. Багато помічають, що плаче дитина раптом заспокоюється навіть при звуках фена, пральної машини або пилососа. Є теорія, що рівномірний шум нагадує дитині шум крові у ту пору, коли він перебував ще в материнському лоні і був у цілковитій безпеці. Дорослій людині білий шум, можливо, нагадує шум прибою – з якого колись на зорі еволюції вийшли всі живі істоти. Ось чому ці звуки дозволяють розслабитися і легко заснути.

Однак при певних умовах білий шум може довести і до галюцинацій. Так званий метод Ганцфелда полягає в тому, щоб включити радіо на хвилю з перешкодами, що зручно лягти на спину і зав’язати очі шарфом. Через кілька хвилин у випробуваного людини з’являються яскраві бачення, в яких людина бачить літаючих коней і навіть померлих родичів.

Цей метод справляв величезне враження на людей минулих століть: вони шукали підтвердження існування загробного життя і намагалися встановити зв’язок з душами «по інший бік». Серед них був і Томас Едісон: у 1920 році відомий винахідник висловив ідею про те, що наша особистість після смерті не зникає – зберігається її пам’ять, інтелект і знання. Вчений вважав, що можна впливати на фізичну матерію навіть після переходу в інший світ, і намагався створити понад чутливу апаратуру, яка зможе реєструвати на такий вплив.

Так зародився інтерес до білого шуму, або феномену електронного голосу (Electronic Voice Phenomenon, EVP). Суть його полягає в тому, що душі померлих здатні взаємодіяти з електричними коливаннями і електричними полями, і спілкуватися з нами через електронні прилади – диктофони, касети і навіть екран телевізора.

Першим, хто про це заговорив, став шведський кінопродюсер Фрідріх Юргенсон (Friedrich Jürgenson). У 1959 році він записував на магнітофонну стрічку голоси птахів. Під час запису не сталося нічого незвичайного, проте коли Юргенсон прослухав записи, то крім голосів птахів виявив на стрічці запис хрипкого чоловічого голосу на норвезькому мовою. Юргенсон був упевнений, що під час запису поблизу не було людей, і тому вирішив, що магнітофон випадково записав передачу однієї з радіостанцій. Навівши довідки, він з’ясував, що в той день ні одна з норвезьких радіостанцій не передавала в ефірі програм подібного змісту. Це підштовхнуло Юргенсона до серії дослідів з вивчення даного явища, результати яких він докладно описав – швед був переконаний, що встановив контакт зі своєю покійною матір’ю.

Послідовником Юргенсона став латвійський психолог, філософ і письменник Костянтин Раудив (Konstantīns Raudive). Він зазначав, що найкращі результати можна отримати в тому випадку, коли під час запису EVP присутні якісь несучі хвилі, фонові шуми. На його думку, співрозмовники з потойбічного світу якимось чином можуть використовувати ці звуки і шуми, перетворюючи їх у звуки власного голосу. Дослідник залишив після себе кілька книг про EVP і безліч магнітофонних записів, частина з яких зберігається в закритих англійських архівах, що саме по собі вже підозріло – адже інші записи можна вільно послухати в меморіальній кімнаті, що перебуває в Мюнстері, Вестафалия.

Подібне трактування феномену білого шуму досить популярна і навіть лягла в основу кількох фільмів жахів. Однак академічна наука пояснює феномен електронного голосу куди простіше. Вважається, що при сприйнятті інформації мозок автоматично шукає закономірності у випадкових подразники (явища апофении і парейдолії). Цим, до речі, пояснюють той факт, що людина бачить «особа» на поверхні Марса чи диску Місяця. Крім того, вчені не виключають можливість, що деякі записи «електронного голосу» зроблені в цілях шахрайства або заради жарту.

Парфум для снігової королеви

Нещодавно вчені з ізраїльського науково-дослідного інституту Вейцмана (Weizmann Institute of Science) виявили щось схоже на білий шум зовсім в іншій області – білий запах, який людина просто не в змозі описати словами.

У серії експериментів 80 різних запахів вчені розбили на дві рівні частини. Учасникам пропонували відрізнити запах двох запропонованих комбінацій, але з’ясувалося, що для людського нюху вони здаються абсолютно однаковим – навіть незважаючи на те, що ні один з компонентів цієї суміші не повторювався. Наш ніс може розрізнити кілька складових запаху, особливо якщо вони добре йому знайомі. Але ось коктейль з 40 компонентів, змішаних в рівній пропорції, виявилися абсолютно непосильним завданням.

У наступній стадії експерименту вчені створили чотири абсолютно різних суміші з 40 компонентів.Чотири групи учасників отримали свою суміш, і всім випробуваним групі було оголошено, що досліджуваний запах називається «Лоракс». Після цього, які б комбінації не пропонували учасникам з усіх чотирьох груп, будь-які суміші з 40 і більше сполук одностайно ідентифікувалися людьми як «Лоракс».

Вчені підвели підсумки експерименту: нюховий білий – це дійсно запах, виразний і помітний. Він може досягатися комбінацією абсолютно різних компонентів, змішаних в рівній пропорції, – але при цьому абсолютно чітко ідентифікується мозком людини як єдине ціле, а не як суміш різних компонентів. Правда, ніхто поки що не зумів знайти слів для опису цього «безликого» запаху: учасники експерименту ставили нюховий білий прямо посередині оціночних шкал «їстівний – неїстівний» і «приємний – неприємний».