Як позбутися від розбитого градусника?
Ртутний градусник – грізна зброя. В Європі маніфестанти використовують його в сутичках з поліцією, закидаючи ртутними термометрами служителів закону, якщо ті намагаються розігнати мітингувальників з допомогою газу… Розрахунок простий і, треба сказати, ефективний: за допомогою отруйного металу спровокувати паніку в рядах поліцейських.
Чому небезпечно вдихати пари ртуті?
Хто не пам’ятає Божевільного Капелюшника – одного з персонажів «Аліси в Країні Чудес»? Персонаж цей зовсім не унікальний: у минулі часи всі, хто займався подібним ремеслом, поступово сходили з розуму. Вся справа в тому, що капелюшні майстри постійно піддавалися впливу ртутних сполук, що використовувалися при виготовленні фетрових капелюхів…
Ртуть займає друге місце за токсичністю в таблиці Менделєєва, поступаючись тільки плутонію. Небезпека ртуті полягає не тільки в токсичності, але і в тому, що цей важкий метал випаровується вже при кімнатній температурі. Пари ртуті безбарвні, не мають запаху, і мають властивість накопичуватися в людському організмі, згодом викликаючи серйозні захворювання.
Ознаками отруєння парами ртуті є: відчуття металевого присмаку в роті, кровоточивість ясен, підвищене виділення слини, біль при ковтанні, втрата апетиту, нудота, розлади травної системи. На 3-4-й день після отруєння з’являються симптоми токсичної нефропатії (отруєння нирок).
Виникають проблеми з дихальною системою: кашель, нежить, задишка, печіння в грудях. При рентгенографії грудної клітини виявляють дифузне або обмежене ураження легень. У важких випадках можливі дихальна недостатність, набряк легенів і навіть смертельний результат.
Серед загальних симптомів: почервоніння і підвищення температури, загальне нездужання, сонливість, запаморочення, дратівливість, гострий головний біль. При гострому отруєнні парами ртуті можливі також неврологічні порушення – тремор (насамперед – рук), емоційна лабільність (сверхподвижність).
Чому не можна чіпати ртуть руками?
Вплив металевої ртуті на шкіру призводить до розвитку свербежу і набряків (особливо кистей і стоп), кореподобной висипання, лущення шкіри долонь і ступень, пітливості, тремору кінцівок, м’язової слабкості. Наслідками тривалого контакту з рідким металом також стають тахікардія, підвищення артеріального тиску, слинотеча, дратівливість, безсоння, зниження пам’яті, патологічна лякливість і конфузливость, збільшення часу моторної реакції, порушення зорово-просторової координації, патологічні імунні реакції, депресія, порушення слуху, смаку та нюху.
Ще небезпечніше потрапляння ртуті та її сполук всередину організму разом з водою і їжею (найчастіше при вживанні зараженої риби і виробів з оброблених ртутними фунгіцидами злаків). При гострому отруєнні і тривалому впливі невеликих доз розвивається важке ушкодження шлунково-кишкового тракту. Виникають нудота, блювання з домішками крові, біль в животі. Можливі ниркова недостатність, падіння артеріального тиску, гінгівіт, випадання зубів. Смертельна доза ртуті у складі неорганічних сполук дорівнює 10-42 мг/кг.
Що робити з розбитим термометром?
Якщо, не дивлячись на всі запобіжні заходи, ртутний термометр все-таки розбився, вживати заходів слід негайно. Виведіть з приміщення дітей і домашніх тварин. Дитина може не тільки надихатися отруйними парами, але і взяти з цікавості ртутні кульки в руки, а то і в рот. Вихованець – наступити на ртуть і рознести її на лапах в інші кімнати (не кажучи вже про те, що кішки мають звичку вилизуватися).
Подбайте про гарну вентиляцію. Відкрийте вікна в кімнаті, де розбився градусник. Але не влаштовуйте протягів, щоб вітер не розносив шкідливі хімікати по всьому приміщенню. Постарайтеся тримати вікно відкритим не менше трьох годин, а самі тим часом надіньте марлеву пов’язку і гумові рукавички.
В кімнаті ні в якому разі не пилососити: при роботі він гріється, так що випаровування ртуті збільшується. До того ж, шкідливий метал осідає всередині пилососа, і використати побутовий прилад для збору сміття тепер буде не можна. Також не варто змітати ртуть віником. Його прути розбивають кулька металу на декілька більш дрібних, і зібрати їх стає складніше.
З допомогою аркуша картону перемістити кульки ртуті на паперовий рушник (серветку). Для збору маленьких кульок можна використовувати клейку стрічку або пластир, до якого кульки приклеюються. Можна використовувати крем для гоління: рясно нанесіть його на ділянку, очищений від великих частинок ртуті, зберіть губкою або ганчіркою.
Висвітліть ділянку, де був розбитий градусник, настільною лампою або ліхтариком. Іноді частинки ртуті непомітні – але під променями світла вони почнуть блищати. Якщо ртутні краплі потрапили в щілину, то краще всього використовувати гумову спринцівку або тонку кисть (їй можна промокнути краплі).
Всі використані матеріали (включаючи засоби індивідуального захисту) і осколки градусника покладіть в банку з водою або в щільний поліетиленовий пакет (після чого ємність потрібно надійно закрити кришкою або зав’язати). Мішок або банку не викидається у відро чи на смітник, а здається в спеціалізовану лабораторію МНС, приймаючу ртутьвмісні відходи. Те ж стосується одягу та інших тканинних предметів, які стикалися з розбитим градусником.
Після того, як всі ртутні кульки зібрані, необхідно ретельно промити підлогу розчином хлорного вапна з розрахунку склянку речовини на 20 літрів води. Можна так само обробити поверхні розчином марганцівки: повинен вийти темно-буре, майже непрозорий розчин, яким за допомогою щітки чи пульверизатора необхідно обробити ділянку «аварії». Залиште розчин приблизно на годину, а потім змийте мильно-содовим розчином (40 г господарського мила і 50 г харчової соди на літр води). Після цього в кімнату бажано не заходити протягом доби. Потім підлогу можна вимити водою.
Утилізуйте всі тканинні речі, що мали контакт з ртуттю, не стирайте їх в раковині або машинці. Це може призвести до забруднення шкідливим металом пральної машини. Всі речі, які контактували з ртуттю, доведеться викинути. Великі речі здайте на хімічну експертизу і при необхідності в спеціалізовану чистку.
Іноді збір ртуті може зайняти кілька годин, тому кожні 10-15 хвилин слід робити перерву і виходити на свіже повітря. Після збору ртуті прополощіть рот слабким розчином марганцівки, прийміть 2-3 таблетки активованого вугілля – це зменшить вплив токсинів на організм. Пийте більше рідини (чай, кава, соки), оскільки ртутні утворення виводяться з організму через нирки. В ідеалі – відвідайте лікаря і здайте аналізи, щоб виключити ртутне отруєння.
По можливості вивезіть дітей та вихованців на пару днів з постраждалого від ртуті приміщення. Подальші заходи носять профілактичний характер: це щоденні вологі прибирання приміщень і часті провітрювання. Досвід підказує, що при ретельному дотриманні рекомендацій у більшості випадків протягом тижня вдається повністю очистити квартиру від ртутного забруднення.
Як уникнути неприємностей з градусником?
У будинку, де живуть маленькі діти, слід подбати про безпеку і зберігати його в недосяжності. Ще один важливий момент: обов’язково заздалегідь поясніть дитині, що його ніхто не буде лаяти, якщо він розіб’є термометр. Інакше може трапитися так, що ваше чадо, злякавшись покарання за випадково розбитий градусник, запрячет «докази» куди-небудь під шафу, і вся ваша родина буде дихати ртутними парами ще довгий час.
За даними Інституту геохімії і аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського, щорічно в одній тільки Росії розбивається близько дев’яти мільйонів ртутних термометрів. В навколишнє середовище потрапляє приблизно 18 тонн ртуті, яка неминуче отруює грунти, грунтові води, що потрапляє у водойми, накопичується в рослинах і тварин, яких люди вживають у їжу. Ось ще одна причина відмовитися від класичного термометра і серйозно задуматися про придбання електронного термометра.
До речі, ртутний градусник – не єдиний побутової джерело небезпеки для домочадців і природи в цілому. Ртуть проводить електрику, тому її пари знайшли застосування в «енергозберігаючих» люмінесцентних лампах. Розбиваючись, вони мають той же ефект, що і отруйні термометри. І точно так же не існує налагодженої системи безпечної утилізації (переробки) таких відходів.
Якщо ви вирішите не ризикувати своїм здоров’ям і позбутися від ртутних термометрів, доведеться витратити свій час і навіть гроші. Іноді вдається прилаштувати ще робочі градусники в поліклініку або здати в аптеку, – або віддати в хороші руки, розмістивши оголошення на сайтах на кшталт «віддам даром». У кожному місті повинні бути підприємства, що приймають ртутьвмісні відходи за символічну плату.
