Як Нобель розпорядився своїм капіталом

Створив фонд, відсотки з якого видаюся у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству

«Я, нижчепідписаний, Альфред Бернхард Нобель, обдумавши і вирішивши, цим оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все що залишається після мене реалізоване майно необхідно розподілити наступним чином: капітал мої душоприказники повинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки слід розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід в галузі фізики, друга — тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя — тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта — створив найбільш значний літературний твір, що відображає людські ідеали, п’ята — того, хто внесе вагомий внесок у єднання народів, знищення рабства, зниження чисельності існуючих армій і сприяння мирній домовленості… Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, скандинави вони чи ні…» Цей документ, датований 27 листопада 1895 року, став надбанням гласності відразу після смерті знаменитого винахідника динаміту, викликавши у його рідних чи не шок. Справа в тому, що з залишеного Нобелем капіталу, величезної за тими часами — 33 мільйони шведських крон, на їх частку припадало лише 1,5 мільйона. А тому заповіт ними було опротестовано, і розгляд тривав майже 4 роки. Лише в 5-ту річницю смерті Нобеля, а саме 10 грудня 1901 року, документ набув чинності. Першими лауреатами найзнаменитішою на сьогодні Нобелівської премії стали: Ст. Рентген (фізика), Я. Вант-Гофф (хімія), Е. фон Берінг (фізіологія і медицина), Ф. Сюллі-Прюдом (література), А. Дюнан (премія миру).