Як (не) працює Бермудський трикутник?

 

Бермудський Трикутник особливого представлення не потребує. Легендарна аномальна зона площею понад одного мільйона квадратних кілометрів розташована між Бермудськими островами, Маямі на Флориді і Пуерто-Ріко. Аж до 80-тих років минулого століття цьому районі загадково зникали літаки, підводні човни і кораблі, або виявлялися справні яхти без жодної душі на борту…

Історія аномалії

Ще під час першого плавання Христофора Колумба в 1492 році команда його кораблів була сильно збентежена незвичайним поведінкою стрілки компаса, дивним нічним світлом у віддалі і, нарешті, смертельно налякана гігантським снопом вогню, що впав у море. Як відомо, Колумб благополучно повернувся в Європу, але грізне прояв таємничої сили ніби служило попередженням усім, хто спробує проникнути в нещасливий Бермудський трикутник.

До жертв аномалії за всю історію були віднесені близько сотні таємничо зниклих військових літаків, авіалайнерів, субмарин, танкерів, вантажних суден, приватних яхт. Причому найбільш врожайним на зниклі морські судна став саме XX століття, протягом якого пропажа транспортів в трикутнику прийняла загрозливі масштаби. Особливо великі втрати понесли військово-повітряні і військово-морські сили США з-за тісного сусідства з загадковою областю океану.

До кінця 40-х років кожне зникнення розглядалася просто як окремий загадковий нещасний випадок, який міг би відбутися в будь-якій точці Світового океану. Однак концентрація катастроф в одному порівняно невеликій ділянці мимоволі звернула на себе увагу авіакомпаній, судновласників, страхових товариств, слідчих органів і преси.

Коли зібрали воєдино всі відомості про таємничі події, що трапилися в цій частині Атлантичного океану за останні двісті років, вийшла цілком переконлива картина присутності якоїсь неопізнаної сили – і до Бермудського трикутника проявили увагу не тільки моряки і льотчики, але і географи, дослідники морських глибин, уряди різних країн. Було висловлено багато гіпотез, які могли б пояснити природу аномальної зони.

Ультразвук

Так, передбачалося, що випромінюються хвилястим морем ультразвуки можуть досягати такої сили, що люди не витримують їх впливу і позбавляються розуму. У стані умопомешательства вони кидаються за борт, намагаючись уникнути нестерпної вібрації, що виходить від резонуючого корабля, який після цього ще довго може носитися по волі вітру та течій. Літаки і підводні човни, потрапивши в зону ультразвукової вібрації, перетворюються на величезні мишоловки: залишити їх неможливо, і екіпаж гине разом з кораблем.

Ця гіпотеза багато вдало пояснювала, але при першій же перевірці виявилася абсолютно неспроможною. Ультразвуки моря не приносять ніякої шкоди організму людини, вони навіть не відчуваються нашими вухами без спеціальних приладів. Це явище було детально вивчено радянським ученим академіком Ст. Шулейкіним і увійшло в науку під назвою «голос моря», але лякаючого або небезпечного в ньому не більше, ніж звуки, що видаються дельфінами.

Гігантська воронка

Один час здавалося, що загадка Бермудського трикутника дозволили американські космонавти, які відкрили в цьому районі дивовижну аномалію у формі водної поверхні океану. Виявилося, що рівень моря тут знижений на цілих 25 метрів, з-за чого утворюється як би гігантська воронка, в якій гинуть потрапили туди кораблі. Висловлювалося припущення, що над водною западиною і розташована величезна повітряна яма, куди провалюються літаки. Але так міркувати можуть тільки люди, далекі від реальної науки.

Ось що каже з цього приводу відомий радянський вчений академік Л. Бреховских: «Місцеве зниження рівня океану приблизно на 25 метрів у районі Пуерто-Риканської западини дійсно має місце. Воно викликане гравітаційними аномаліями з-за наявності глибокої западини на дні океану. Розрахунки показують, що рівноважної тут є зовсім не сферична форма поверхні води, а поверхня саме з таким місцевим зниженням рівня. Слід було б очікувати потужні потоки, завихрення і інші незвичайні явища, як раз якби поверхню океану тут мала іншу форму — без западини».

Сейсмічна активність

Невдалою виявилася також ідея пояснити всі нещастя в Бермудському трикутнику за рахунок сейсміки. Було висловлено припущення, що дно океану в цьому місці періодично розламується, туди спрямовується вода і засмоктує з собою кораблі і підводні човни, так що від них не залишається ніяких уламків. У цей момент у повітрі над океаном ніби виникають низхідні потоки – антисмерчи, в яких гинуть літаки.

Теоретично це могло бути зерно істини. Тим не менш, ця версія не зуміла знайти підтвердження. Будь-яке, навіть невелике за силою рух земної кори негайно реєструється десятками постійно працюють сейсмічних станцій. Однак жодного разу зникнення літака або морського судна не співпало з землетрусом на дні моря.

Морські течії

У загибелі кораблів намагалися звинуватити і морські течії, які справді сягають у цьому районі надзвичайної сили. У 1969 році дослідний батискаф «Бен Франклін» під командуванням Жака Пікара поринув біля берегів Флориди на глибину 400 метрів і разом з водами Гольфстріму перетнув весь Бермудський трикутник. В дорозі велися різні наукові спостереження, але нічого незвичайного, таємничого і грізного помічено не було.

У районі Бермудського трикутника проводилося чимало наукових робіт з бортів американських і радянських дослідних суден. Зокрема, тут вивчалися відкриті в 1970 році радянськими океанологами гігантські вихори по краях потужних морських течій. Але і водяні вихори, враховуючи нинішню у них швидкість течій, ніяк не могли б стати причиною катастроф.

Фантастичні гіпотези

Коли всі спроби дати чудесам Бермудського трикутника раціональне пояснення зазнали невдачі, стали висуватися найнеймовірніші гіпотези. Комусь прийшло в голову, що люди, судна та літаки «випаровуються» під впливом гігантського атмосферного лазера (як раз в цей час фізики почали проводити перші досліди з лазерними променями). Багато говорили про причетність до мафії містичним зникнень.

Не були залишені без уваги і потойбічні сили. Одні стверджували, що події в районі Бермудського трикутника справа рук підводних людей – нащадків жителів Атлантиди, яка потонула багато століть тому. Інші звинувачували у всьому інопланетян. Протягом 20 років спеціальна комісія військово-повітряних сил США збирала відомості про так званих невпізнаних літаючих об’єктах. Проте всі 12 618 показань свідків не були визнані переконливими, і уряд припинив цю роботу.

Так що ж відбувається в Бермудському трикутнику насправді? Вдалося вченим отримати достовірний і переконливу відповідь на це питання? До цього ми повернемося в наступній статті.

Продовження: Як працює Бермудський трикутник?