- Головна
- Техніка
- Технології
- Як фарбують скло для вітражів
Як фарбують скло для вітражів

Використовуватися оксиди і солі металів
Французьке слово «вітраж» (vitrage) походить від латинського vitrum, що означає «скло». У V—VII століттях кольорове скло, що складається з алебастру і селенита, вставляли у вікна будинків європейської знаті. Безбарвного скла робити тоді не вміли: у вихідній масі було занадто багато домішок, які, власне, і надавали їй різні колірні відтінки, створюючи своєрідний візерунок. Приблизно в цей же період таке скло — вітраж — як елемент декоративного прикраси стали використовувати в будівництві католицьких храмів. Вітражний орнамент в англійському монастирі св. Павла, датований 686 роком, є одним з перших дійшли до нас вітражів. Він виконаний з неоднорідного, непрозорого скла і з тонких прозорих кам’яних пластин. Однак археологічні розкопки дають підставу вважати, що найпростіші вітражі існували ще в Стародавньому Єгипті в II тисячоріччі до н.е., а у Стародавньому Римі — з і століття нашої ери. У X—XII століттях спочатку в романських, а потім у готичних храмах прості геометричні і рослинні орнаменти поступилися місцем сюжетних композицій. Для виготовлення кольорового скла стали використовуватися оксиди і солі металів: залізо давало зелений колір, кобальт синій, золото — рубіновий, а селен — всілякі відтінки від ніжно-рожевого до насиченого червоного. В епоху Відродження майстри домагалися не стільки насиченості кольору, скільки світловий гри. У соборах вітражі з більш холодними квітами прикрашали північні і східні стіни, більш теплі переливалися під променями сонця на південних і західних сторонах. Пізніше стали робити вітражі з кольорового скла, яке передавало найдрібніші відтінки і пропускав сонячне світло в залежності від товщини нанесеного фарбувального шару. Тонко розтерті оксиди металів змішувалися з легкоплавким склом і замешивались на воді, вині або рослинному маслі, а потім тонким шаром наносилися на скло, яке після кожного шару обжигалось в печі. Нарешті, вже в наш час з’явилися яскраві, але недовговічні псевдовітражі з лаковими або плівковими покриттями на простому склі.