1.    
  2.    
  3.     У чому секрет популярності пісочного годинника

У чому секрет популярності пісочного годинника

Завдяки зручності і простоті в застосуванні

Перша згадка про пісочний годинник відноситься до середньовіччя. У 1339 році в Парижі виявлено опис подібних годинників з вмістом у вигляді порошку з чорного мармуру, вивареного у вині. Пісочні годинники завдяки зручності і простоті в застосуванні швидко завоювали популярність у Європі. Їх успішно використовували мореплавці. Коли по небесним світилам не можна було визначити час, його впізнавали за допомогою таких «лічильників часу». На російських судах їх називали «склянками». Кожні півгодини, при перевертанні «склянки», били в дзвін. Звідси, власне, і пішов вислів — «бити склянки». Наукові розробки в області технології виробництва скла дозволили випускати колби з гладкими внутрішніми стінками, що дало можливість піску максимально рівномірно перетікати з верхньої частини в нижню. Точність ходу годинника залежала і від самого піску. Його виготовляли з обпаленої дрібнозернистого піску або з смажених перетертих яєчних скорлупок, або з цинковим і свинцевого пилу. Протягом сотень років пісочний годинник не раз намагалися вдосконалити. Так, астроном Тихо Бразі замінив пісок ртуттю, Стефан Фарфлер і Гроллье де Серв’є виготовили пружинні механізми для перевертання годин. Але всі ці нововведення не прижилися. А ось найпростішими пісочним годинником люди користуються і донині.

09.12.2016

Написати коментар