Що Наполеон подарував ласунам

Тростинний цукор

Тростинний цукор став відомий на Русі вже в XII, але став доступним лише в XVI столітті, з часу розвитку морської торгівлі. Сама ж історія цукру почалась кілька тисячоліть тому в Індії і Китаї. Першою зафіксованою датою в історії цукру, напевно, варто вважати 510 рік до н. е.., коли солдати перської імператора Даріуса вперше побачили цукрова тростина, що росте по берегах індійських річок, і назвали його медом без бджіл. Саме слово «цукор» походить з арабської мови. Завдяки Олександру Македонському (356 — 323 роки до н. е.) цукор потрапив в Середземномор’ї, а звідти — на Східне узбережжя Африки. Вже в VI столітті нашої ери практика отримання кристалічного цукру була широко поширена. Шістсот років тому Марко Поло, відвідавши Китай, побачив процвітаючі цукрові фабрики. До середини XV століття цукрове виробництво існувало на Мадейрі, на Канарських островах, на острові Сент-Томас. Вони-то і постачали Європу цукром до XVI століття. Інша сировина для виробництва цукру — буряк. Але вона стала використовуватися тільки в другій половині XVIII століття. Блокада континентальної Європи, яка почалася у 1805 році, після перемоги адмірала Нельсона, позбавила її вже настільки звичного продукту. І тільки завдяки Наполеону, що знав про відкриття способу отримання цукру з буряка, Європа знову його знайшла. З цього часу виробництво цукру з очерету і буряка стало розвиватися паралельно.