Про що співається в неаполітанської пісеньці «Funiculi funicula»

Про фунекулер

Наспівуючи бравурні куплет цієї пісеньки, які не знають італійського і не підозрюють, що йдеться в ній всього-на-всього про фунікулері. Правда, фунікулері незвичайному, прямує до кратера самого Везувію, який був урочисто відкритий в 1880 році, але до пори до часу популярністю не користувався. Майже всі туристи воліли підніматися по схилах вулкана пішки – і власники підвісної канатної дороги підраховували збитки. Саме тоді і надійшов від них замовлення на дзвінку пісню, яка могла б стати рекламою новоявленого сервісу. Напередодні народного пісенного свята Пьедігротта (біля підніжжя великого грота, неподалік від Неаполя) на це замовлення відгукнулися двоє друзів – журналіст Джузеппе Турко і композитор Луїджі Денцу.

Результат виявився в прямому сенсі карколомним – нова дорога на Везувій заробила на повну силу. На одному диханні складена пісня після першого ж виконання була підхоплена неаполитанцами і швидко облетіла світ. Народження її довелося якраз на початок бурхливого розквіту неаполітанської пісні, надзвичайно експресивною, виразною і мелодійною. «Funiculi funicula» у виконанні Беньяміно Джильо, Маріо Ланца, Лучано Паваротті закарбувалася в пам’яті кількох поколінь. До речі, композитор Луїджі Денцу – автор добре знайомих нам пісень «На гойдалці» і «Дивні очі, очі, як море …».