Про що може розповісти тінь?
Вічна супутниця людини, здавалося б, мовчазна і прив’язана до нас міцними нитками законів оптики. Але не дивлячись на це тінь здатна розповісти уважному спостерігачеві і про сучасних екологічних проблемах, і допомогти в роботі детектива, і в два рахунки довести, що, всупереч запевненням NASA, людська нога ще не ступала на поверхню Місяця. Давайте візьмемо у неї «інтерв’ю»?
Тінь як доказ
Ось легендарне фото «Церемонія вшанування прапора», що мала місце в 1969 році під час місії «Аполлона-11». Астронавти Армстронг і Олдрін красуються поряд з прапором, а дрібний рельєф поверхні добре видно завдяки вдалому куті сонячного світла. Все це, за версією американців, було ретельно продумано… Проте на знімку відразу видно, що мають майже один і той же зростання астронавти відкидають тіні абсолютно різної довжини, які, до того ж, сходяться разом – хоча повинні бути паралельними. Армстронг, який тримає рукоятку прапора, відкидає тінь на 45% коротше, ніж у Олдріна – а це не можливо при використанні лише одного джерела світла (нібито Сонця). До того ж, на знімку явно не вистачає такої дрібниці, як тінь від прапора: нижня частина древка впирається в ногу Армстронга, а верхня самотньо стирчить над головою астронавта. Очевидно, що насправді наш «супергерой» не тримав прапор, а швабру – а потім з допомогою з допомогою комп’ютерної графіки або поганого монтажу знімок був сфабрикований.
Ось це фото було зроблено в квітні 1972 під час примісячення «Аполлона-16». Астронавт Джон Янг салютує в камеру поряд з прапором США, який чомусь розвівається на вітрі – хоча атмосфери на Місяці немає і в помині. Але справа навіть не в цьому: схоже, Янг за визначенням був вампіром, тому що як не старайся, його тінь не вдається розгледіти! Тим часом ліворуч на піщаний пагорб на задньому фоні знімка насувається розсіяна тінь, яку може відкинути тільки хмара, але… знову ж таки, на Місяці немає ні атмосфери, ні вітру, ні води для утворення хмар.
Забавно виглядає і цей знімок, над яким сміються навіть школярі: не дивлячись на те, що сонце світить астронавтові прямо в спину, тінь від місячного модуля і розкиданих всюди камінчиків явно хилиться вліво. А у вугільній чорності зоряного неба так добре виглядає Велика Ведмедиця!.. Жарт. Зірок взагалі не бачити. Але якщо знімок – фальшивка, чому було просто не намалювати якихось білих точок? Ймовірно, працівникам NASA просто було лінь прораховувати вид на сузір’я з поверхні Місяця.
А ось цей слід, за версією американців, можна побачити на Місяці навіть сьогодні з допомогою потужного телескопа. Однак є дві проблеми: по-перше, брешуть, а по-друге, брехати не вміють. Справа в тому, що радянськими автоматичними апаратами «Луна-16», «Луна-20» і «Луна-24» були детально досліджені механічні властивості місячного ґрунту – щільність, рихлість, слипаемость, мнучість, кут осипання і т. д. Після доставки зразків на Землю інформація була ретельно перевірена, при в лабораторіях. Тому вчені стверджують: з урахуванням того, що місячна гравітація в шість разів слабше земного, людина в скафандрі там важить близько 27 кг і тому може залишити сліди глибиною лише 5-6 міліметрів. На представлених знімках NASA їх глибина складає цілих 2 сантиметри, що відповідає виду слідів тих самих астронавтів на Землі.
Тінь як алібі
Агата Крісті в одному зі своїх романів про талановитого сищика Эркюле Пуаро розповідає про молоду жінку-художницю, яка наважилася вчинити вбивство. Коли детектив прибуває для розслідування злочину, дама повідомляє йому про своє веском алібі: під час вчинення вбивства вона нібито малювала пейзаж, а, значить, не могла знаходиться в іншому місці. Але Пуаро, глянувши на результати її праці, заявляє: картина явно не могла бути написана тим вранці, тому що тіні явно вказують на час після полудня. Художниця була вільна під час злочину і до того ж збрехала. Справа розкрита!
Тінь в сучасному мистецтві
Ви теж вважаєте, що для створення картини обов’язково потрібні олівці, фарби або, на худий кінець, крейда? Сучасна живопис доводить, що малювати і навіть показувати більш глибокі ілюстрації можна з допомогою тіні. У творчому арсеналі знадобляться різні предмети, рідкі цвяхи та лампочка для створення направленого пучка світла.
Справжній театр тіней народжується в руках Тіма Нобл і Сью Вебстер – вони називають його «сміттєвим творчістю». І розповідає вона про відомих проблеми сучасності – двох мільярдів тонн відходів, які людство щорічно виробляє. Переважна частина цього непотребу навіть не підлягає переробці, і пройдуть сотні років, перш ніж пластикові пляшки, поліетиленові пакети і будматеріали перестануть існувати. Кількість і масштаби сміттєвих звалищ ростуть, захоплюючи все нові і нові території… Тому хто, як не той же сміття, здатний про це розповісти?
«Збільшення чисельності населення Землі на 1,5-2% супроводжується збільшенням обсягів звалищ на 6%». На фото представлений цілий «харчової натюрморт»: від порпаються в смітті чайок до парочки тіней, задумливо пили коктейлі і демонстративно ігнорують гору відходів.
«Хмарочоси сміття. Щорічно великий мегаполіс виробляє п’ять мільйонів тонн відходів». Такий собі погляд з боку: місто – це і є сміття…
Японська художниця Кумі Ямашита (Kumi Yamashita) теж захоплена грою світла і тіні, завдяки яким створює цікаві зразки сучасного мистецтва. Вона то хаотично «розкидає» по стіні цифри і букви, то завішує її зім’ятими аркушами паперу, розміщує одну-єдину металеву пластинку, що піддалася художньої деформації. Під певним освітленням цей мотлох перетворюється в портрети та інші зображення. «Тіні – прекрасний спосіб самовираження для людей, які найбільше вірять у мінливість навколишнього світу, ніж у його сталість», – каже художниця.
До речі, тінь і в рекламі може стане в нагоді! В якості прикладу можна привести рекламний щит пива «Newcastle», при створенні якого було використано три тисячі пивних кришечок. Ввечері, при включенні відповідного освітлення, на щиті з’являється тінь у вигляді людини, що тягнеться до пляшки з напоєм. Ось така ця тінь базікало!
