1.    
  2.    
  3.     Навіщо переводять годинники

Навіщо переводять годинники

Щороку в останню неділю березня багато країн світу здійснюють переведення годинників на «літній» час: стрілки переміщуються на одне годинне ділення вперед. Восени, в останню неділю жовтня, їх повертають у вихідне положення – перехід на «зимовий» час. Сенс перекладу обґрунтовують необхідністю подовження світлового дня і суміщення цього подовження з адміністративним часом. Основним мотивом переведення годинників на літній час і зворотного перекладу на зимовий час прийнято вважати економію електричної енергії та ресурсів. Кажуть і пишуть, що показники цієї самої економії становлять майже 2% від річного споживання енергії (іноді проговорюються і називають показники, складові 35% від заявлених 2%).

В цій вакханалії економії не беруть участь:

  • Центр Управління космічними польотами (ЦУП), тому що складний обчислювальний комплекс цієї установи просто не «зрозуміє» подібних «стрибків»,
  • деякі, дивом вижили, молочні господарства, тому що корови теж «відмовляються» приймати подібну мотивування для порушення режиму доїння (для них 5:00 не може переміщатися на 4:00, вони готові дати молоко тільки о п’ятій ранку, рефлекс у корови, що поробиш).

Стрілки годинника переводили з 1918 по 1930 рік. Декрет Ради народних комісарів від 16 червня 1930 року скасував щорічне переведення стрілок, але назад повернути їх не розпорядився, так що ми досі живемо в «декретній часу». Виходить наступне: якщо ви встаєте влітку о сьомій ранку, то насправді встаєте ви в п’ять. Наступний раз годинник перевели 1 квітня 1981 року. У колишньому СРСР на це число зазвичай припадали подорожчання товарів народного споживання і інших об’єктів продажу.

Переведення годинника зробили не в вихідний день, як зараз, а в робоче середовище, та ще й не спромоглися попередити. Ось було крику, коли майже половина країни запізнилася на роботу! З того самого «Дня дурня» ми берем участь в цьому експерименті, разом з іншими 110 державами. У число щасливців входять країни Євросоюзу (повністю), США (майже всі, якимось вдалося отбрикаться) та інші. В процесі, отямившись, відійшли в сторону Китай, Японія, Південна Корея, країни Індокитаю, Індія, держави Латинської Америки і багато інших.

Найпершим намагався переводити стрілки американець Бенджамен Франклін, майбутній президент служив дипломатичним посланником у Франції. Щось він ретельно підрахував, і у нього вийшло, що якщо парижани почнуть прокидатися раніше в період з кінця березня до кінця жовтня, то зможуть обходитися зовсім без свічок (економічний ефект прогнозувався фантастичний). На нього ввічливо не звернули уваги (1784 г.). Систему «літнього» часу, якої нас мучать зараз, запропонував новозеландець Джорж Вернон Хадсон (Нова Зеландія ніколи не переходила на «літній час»), до його ідеї проявили інтерес, але всерйоз не прийняли (1898 г.). Наступним «відзначився по темі» англієць Вільям Віллетт. Він обожнював грати в гольф і заради цього міг вставати ні світ ні зоря. А то, що інші в цей час можуть спати, дуже його ображало. Епідемія грипу звела його в могилу (1915 г.), і він не дожив до моменту торжества ідеї, яку, усіма можливими йому способами, нав’язував ближнім (він був членом парламенту). Після смерті Уіллета (1916р.) Англія стала першою країною, яка в своїх кордонах ввела режим «літнього часу». З його допомогою економили вугіллячко, який був необхідний для успішного ведення військових дій, тому що він служив паливом для військового транспорту і використовувався для виплавки сталі. Після Англії всі країни-учасниці, в тому числі і Росія, приєдналися до цього починання. Вводила «літній» час і воююча Німеччина, але їй це не допомогло. Та й всі інші країни, за винятком Америки, залишилися в програші. А на «літній» час продовжували переходити, як заведені, ще й після закінчення Першої світової.

Щороку, в дні переведення стрілок, піднімається шум навколо цієї події, ставиться під сумнів необхідність цієї процедури. Кажуть про шкоду, яку приносять ці «вартові стрибки», і економічну користь, яка досягається з їх допомогою. Виходить, що економія не виправдовує витрати. Багато підприємств і установи «палять» енергію протягом всього дня через великих площ приміщень і малих площ віконних прорізів (якщо збільшити отвори, тоді більше енергії буде йти на опалення цих приміщень в холодному сезоні). У сільській місцевості немає сенсу в переході, там – «плаваючий графік» робіт. Негативний вплив перехідного періоду на організм людини – доведений факт. Рекомендації, які веліли лягати спати на годину раніше, не вирішують проблеми і не приносять полегшення. Таких вагомих аргументів існує величезна кількість. А викладки про економічну доцільність – дуже сумнівні, тому що або дублюють одна одну, або суперечать попереднім викладкам, в сенсі явного зниження економічного ефекту. Навіть якщо і погоджуватися з наявністю економічного ефекту, варто звернутися до елементарної логіки. Якщо перевели стрілки на годину вперед і добилися подовження світлового дня, то навіщо переводити їх назад (взимку – все одно, прокидаємося – темно, засипаємо – темно)? Відповіді немає.

Перший раз питання про скасування переходу на «літній» час піднімався депутатами Держдуми в 2003 році. Депутат Сергій Миронов вніс до Держдуми в 2008 році проект про скасування переходу на літній час з додатком аргументованих доказів спроможності цього проекту. Депутат Василь Захарьящев знову вніс цей проект, в доопрацьованому вигляді, в 2009 році. Нічого не вийшло! І до двох бід Росії, дурнів і доріг, намертво приросли два нещастя: перехід на «літній» час і планове відключення гарячої води в житлових будинках для профілактики.

Сюжет, пов’язаний з “літнім” часом

30.12.2017

Написати коментар