Куди потрапляють космічні кораблі що віджили свій вік?
Протягом півстоліття людина з року в рік виводить на навколоземну орбіту все нові і нові апарати. Один лише Ілон Маск планує відправити в недалекому майбутньому 4000 супутників для повного покриття Землі інтернетом.
Зараз гостро стоїть питання нестачі навколоземного простору, бо орбіта захаращена тоннами сміття.
Як же так вийшло і невже всі виведені супутники так і залишилися літати у нас над головою?
На щастя не всі. Найбільші об’єкти, віджили свій термін топляться в океані, а саме в точці Немо – найвіддаленішої від суші точки світового океану. Глибина точки Немо в середньому дорівнює 3 км., Тому поховати апарат на дні можна зовсім непомітно. За останні десятиліття в даному місці знайшли свій притулок близько 260 апаратів з різних країн. У тому числі відома на весь світ радянська космічна станція & quot; Світ & quot ;, а також безліч вантажних космічних кораблів.
Решта ж менш масивні космічні об’єкти, надіслані на орбіту людиною, знаходять свою смерть у верхніх шарах атмосфери Землі. Під силою тертя, викликаної атмосферою, апарати згорають і назавжди перестають існувати.
Однак чимала частина космічних апаратів після виконання своїх функцій так і залишаються на орбітах. Крім того, тут є величезна кількість космічного сміття. Сміття виникає внаслідок виведення апаратів в космос, а також після зіткнень. Наприклад, не так давно зіткнулися і розпалися на тисячі уламків два супутника, радянський (Космос-2251) і американський (Ірідіум-33). Радянський вже віджив своє, тому просто літав навколо Землі, поки не зустрів функціонуючий Ірідіум-33. Американці знали, що супутники пройдуть в безпосередній близькості, проте апарат не відвели. Передбачалося, що вони розійдуться на відстані трохи більше 500м, але момент зближення виявився більш тісним ніж передбачалося. В результаті відбулося перше космічне & quot; ДТП & quot ;. Внаслідок даної події на орбітах з’явилася величезна кількість дрібних осколків розміром від 1 до 10 см. Начебто дрібниця, але з огляду на швидкість в 11 м / c, дрібниця стає еквівалентна стотонною вантажівці, мчить зі швидкістю трохи більше 100 км / ч. Тому зіткнення нового супутника з таким маленьким уламком, призведе до фатальних наслідків.
Зараз NASA разом з іншими країнами розробляє космічний апарат нового зразка, який буде служити певним чистильником навколоземного простору. Однак, якщо створення апарату – розв’язувана проблема, то як бути з бюрократією? Адже жодна країна не має права торкатися до апаратів іншого і якщо хтось “доторкнеться” до тих же американських супутників, США швидше за все буде оцінювати це як військову загрозу.
Тому, як бачите, створення корабля сміттяра – ненайвидатніші велика проблема.
Звичайно, поки загроза зіткнення нових апаратів з уламками мала, але крім одиничного інциденту із зіткненням супутників були і інші приводи для занепокоєння. Наприклад, У 1983 році екіпаж сумно знаменитого шаттла Challenger виявив на лобовому склі свого корабля невеликий слід від зіткнення зі стороннім предметом. Кратер був всього 2,5 мм в глибину і стільки ж в ширину, але змусив сильно похвилюватися інженерів NASA. Після приземлення корабля фахівці ретельно оглянули пошкодження і прийшли до висновку, що причиною зіткнення стала мікро частинка фарби, що відшарувалася від якогось іншого космічного апарату. Подібних прикладів у світовій практиці величезна кількість. Тому питанням збору космічного сміття сильно стурбовані дослідники космосу з різних країн.
