Коли з’явилися перші штани

Зі скіфських хутряних і шкіряних штанів

Історія появи штанів в Європі почалася зі скіфських хутряних і шкіряних штанів. Вершників, що їздили без сідла і по багато годин не слезавших з коней, вони рятували від негоди і захищали шкіру. Цей вид одягу у скіфів перейняли галли і германці, тобто варвари. Тому у патриціїв Стародавнього Риму штани вважалися «варварської одягом», а за їх носіння належало суворе покарання. Їх дозволяли надягати воїнам лише в тривалих кінних переходах. І знадобилися довгі сторіччя, перш ніж мода звернула на штани свою увагу.
У Середні століття з’явилися штани-панчохи. Кожен панчоху прикріплювався шнурками до пояса, а пізніше — до куртці. У XIV — XV століттях стало модним носити пару панчіх різного кольору. В Італії до них пришивали шкіряну підошву, щоб не одягати взуття. У XVI столітті в Іспанії з’явилися «кальсесы» — короткі штанці-подушки, набиті для додання обсягу сіном, кінським волосом, пухом. Зверху надягали другі, з розрізами, через які була видна дорога тканина нижніх. В Англії ця мода прийняла просто-таки потворні форми. Штани стали такого розміру, що королеві Єлизаветі довелося поміняти в парламенті лави на більш широкі і довгі.

Далі брючна мода змінювалася з калейдоскопічною швидкістю. «Ландскнехти» з’явилися завдяки німецьким солдатам, які нарізали зношені штани стрічками і закріплювали у пояса і колін. А ось чепуруни, які взяли на озброєння цей фасон, для пошиття таких штанів витрачали немислиму кількість дорогої тканини. Їх змінили мушкетерські шоссы, які доходили до коліна і були прикрашені мереживом і бантами. Далі послідували ренгравы — труси з оборками, які було прийнято носити поверх штанів. Вони настільки радували око французької знаті, що були в фаворі аж до кінця XVII століття.
Але найбільша популярність дісталася так званим подколенным штанів-кюлотам. Їх носили і аристократи, і військові, і прості городяни. В Росії за вказівкою Петра I кюлоти, застебнуті на ґудзик під коліном, наказано було носити і дворянам, і городянам. Незважаючи на відчайдушний опір купців і міщан, що віддавали перевагу штанів, заправлених у чоботи, ця мода протрималася до кінця XVIII століття. У часи Французької революції аристократи презирливо називали революціонерів «санкюлоты», що означало «бесштанники», хоча прості люди вже давно носили довгі штани. З часом і молоді аристократи перейняли таку довжину. «У числі багатьох революцій в Європі, — писав П. А. Вяземський, — відбулася революція в чоловічому туалеті, введені у вжиток і законно затверджено ліберальні широкі панталони понад чобіт або при черевиках на балах». Щоб вони були рівномірно натягнутими, до них пришивали штрипки, або, на російський манер, — стремешки.

Поява «стрілок» відноситься до другої половини XIX століття і пов’язане з розвитком фабричного пошиття. Великі партії товару щільно складали у тюки і переправляли найчастіше морським транспортом. Після розпакування штани мали жорсткі, погано піддаються розгладженню стрілки-складки. Але саме такі штани та стали називати сучасним терміном «штани».