Коли було останнє китайське попередження

Постійно

Це іронічне вираз користується чималою популярністю. Як відомо, подібних «останніх попереджень» може бути необмежена кількість: 101-е останнє, 346-е останнє, що, втім, аж ніяк не означає невідворотності обіцяних санкцій. Походження цього виразу пов’язано з політичними подіями півстолітньої давності, і перш за все із загостренням американо-китайських відносин в 1950- 1960-х роках, що стосуються так званого тайванського питання.

США, не маючи тоді дипломатичних відносин з офіційним Китаєм Мао Цзедуна, не визнавали і легітимності його режиму на відміну від витісненого на Тайвань уряду Чан Кайши. Природно, ситуація в районі Тайванської протоки в той час була вкрай напруженою. Розвідувальні польоти американської авіації, порушення морських кордонів КНР викликали регулярні протести китайського керівництва.

Одягнені в форму попереджень, кожне з яких було «таким-то останнім», ці протести періодично транслювалися і радянськими засобами масової інформації. Озвучував їх своїм урочистим голосом Левітан, що, зрозуміло, не могло залишитися поза увагою вітчизняних дотепників. Що стало прозивним вираження не втратило своєї популярності і після 1972 року, коли завдяки Шанхайського комюніке почався новий етап американо-китайських відносин.

Саме тоді «США усвідомили, що всі китайці, що проживають на двох сторонах Тайванської протоки, вважають, що існує тільки один Китай, Тайвань є частиною Китаю». Сьогодні вираз «Останнє китайське попередження», втративши зв’язок і з політикою, і з США, і з самим Китаєм, залишилося в лексиці лише іронічним символом безплідних попереджень.