Хто винайшов скло

Невідомим єгипетським гончаром

Довгий час вважалося, що секрет скла випадково відкрили фінікійські купці — про це писав Пліній Старший (23-79 роки н. е.) в «Природній історії». Як-то раз завантажений різними товарами корабель з Сидону потрапив у сильний шторм, і його команда вважала за краще висадитися на берег. Дещо як обсушившись біля багаття, моряки вирішили зварити обід. Але щоб розвести під великим корабельним казаном вогонь, потрібно було цей котел на щось поставити, а на піщаному березі не було ні єдиного каменю. Тоді винахідливі торговці принесли з трюму частину вантажу — великі блоки соди — і на них поставили котел. Після того як буря вщухла, ощадливі фінікійці вирішили повернути вантаж на корабель. На свій подив, вони виявили в кострище дивні шматки незрозумілого речовини, яке, без сумніву, утворилося внаслідок дії вогню на пісок, перемішаний з содою. Нібито так людство відкрило технологію виплавки скла і складу шихти — вихідної сировини для його виробництва.

У ХХ столітті цю красиву історію вирішили перевірити. Але ентузіастам, які діяли строго за методикою, викладеною Плінієм Старшим, не вдалося отримати скло. Температура, яку здатний дати багаття, нехай навіть і роздмухуваний штормовим вітром, виявилася недостатньою для сплавлення соди з піском. Отримати високу температуру можна лише в печі, тому пальма першості у винаході скла, швидше за все, належить невідомому помічникові єгипетського гончара, який не страждав надмірної акуратністю в роботі. Схоже, що саме він першим впустив посудину з сирого глиняного тіста у випадково опинилася під ногами суміш піску і соди і потім, не зумівши повністю його відчистити, сунув гончарний виріб в піч для випалу. В результаті кераміка виявилася покритою тонкою скляною шаром — глазур’ю. Звідси залишалося зробити лише півкроку до виробництва справжнього скла.