Хто винайшов пластмасу?

Пластмаси (пластик) – це штучні матеріали, що складаються з ланцюжків довгих молекул – полімерів. Від поєднання цих ланцюжків залежать властивості матеріалу. Наприклад, тверді пластики можуть замінити метал у виробництві автомобілів, а м’які підходять для виготовлення тканин, штучної шкіри і навіть хутра. Вироби із пластмас застосовуються практично у всіх галузях промисловості. Сучасний світ неможливо уявити без виробів із пластику. Однак перші види пластмаси з’явилися порівняно недавно – всього півтора століття назад.

Винахідником пластмаси є металург і винахідник Олександр Паркс (англ. Alexander Parkes) з Бірмінгема. Він використовував для виготовлення свого пластика нитроцеллюлозу (целюлозу, оброблену азотною кислотою), камфору і спирт.

Паркс назвав свій винахід паркезін. Паркезін вперше з’явився в Лондоні в 1862 році на Великій Міжнародній виставці.

У 1866 році Паркс створив фірму Parkesine Company для масового виробництва цього матеріалу. Але в 1868 році компанія збанкрутувала через погану якість продукції, так як Паркс намагався скоротити витрати на виробництво.

Наступником паркезіна став Ксилон (інша назва того ж матеріалу), яку виробляє компанія Даніеля Спілла, колишнього співробітника Паркса, і целулоїд, вироблений Джоном Веслі Хайат. Він же зареєстрував в 1870 році торгову марку Celluloid.

Хоча від яскравого світла целулоїд міняв колір і ставав тендітним, з нього робили безліч речей – від більярдних куль до фотоплівки.

Пакети, які так широко використовуються в побуті для упаковки, роблять їх поліетилену. Винахідником цього матеріалу вважається Ганс фон Пехманн: він вперше випадково отримав цей продукт в 1899 році. Однак тоді його відкриття не набуло поширення. Друге життя поліетилену почалася в 1933 році завдяки інженерам Еріку Фосету і Реджинальд Гібсону. Спочатку поліетилен використовувався у виробництві телефонного кабелю і лише в 1950-і роки став використовуватися в харчовій промисловості як упаковка.

Один з найбільш універсальних пластикових матеріалів – полівінілхлорид (зазвичай його називають скорочено – ПВХ). З нього роблять зубні щітки, аксесуари, одяг і взуття, поручні, стінові панелі і т. Д. ПВХ теж з’явився на світло абсолютно випадково. Його винайшов фізик і хімік Анрі Віктор Реньо (франц. Henri Victor Regnault) з Франції. У 1835 році він вперше отримав вінілхлорид приєднанням хлористого водню до ацетилену, в 1838 синтезував полімер на його основі – полівініліденхлорид.

Сировиною для виробництва пластмас є нафта і природний газ.