Хто такий Вій

таємничий демон смерті

У примітці до своєї повісті «Вій» Гоголь писав, що він тільки переказує народний переказ практично без змін – «майже в такій же простоті, як чув». Дійсно, казки зі схожим сюжетом добре відомі в міфології слов’янських народів. Але ні в одній з них немає персонажа, подібного гоголівського Вія. Як немає його і в яких би то не було інших фольклорних творах.

Немов з нізвідки, лише на мить з’являється в повісті цей моторошний персонаж і негайно знову зникає в небуття. Цей таємничий демон смерті, якому автор присвятив чи не півтора десятка рядків повісті, виписаний настільки яскравими, виразними фарбами, що незмінно привертає до себе увагу дослідників творчості Гоголя.

Більшість з них вважає, що в основу повісті, безсумнівно, належить народне сказання, яке було переосмислено і оброблено автором. Ймовірно, Гоголь переробив кінцівку перекази, явивши читачам загадковий образ Вія – породження власної фантазії. І тим не менше Вій з’явився не на порожньому місці – у нього є «фольклорні прототипи», деякі характерні риси яких, мабуть, і були використані Гоголем.

Так, багато дослідників гоголівської повісті відзначали схожість цього містичного персонажа, що володіє згубним поглядом, з численними народними повір’ями про святого Касьяне. Християнська церква відзначає день пам’яті преподобного Іоанна Касіяна Римлянина (V століття) 28 лютого по старому стилю, а у високосні роки – 29 лютого. Він відомий як талановитий духовний письменник і організатор монастирів.

У народній свідомості існував інший образ Касьяна, який не має нічого спільного з канонічним. Він несподівано перетворився з реального людини в якесь майже демонічна істота, яке наділяють епітетами – Немилостивий, грізний, злопам’ятний. Згідно з одними повір’ями Касьян – занепалий ангел, що зрадив Бога. Але після каяття він за своє відступництво був закутий в ланцюги і поміщений під землю.

Приставлений до нього ангел три роки поспіль б’є зрадника важким молотом по лобі, а на четвертий випускає на волю, і тоді гине все, на що б він не глянув. В інших оповіданнях Касьян постає загадковим і згубним створенням, а повіки його так довжини, що досягають колін, і він через них не бачить Божого світла, і тільки 29 лютого вранці, раз в 4 роки, він піднімає їх і оглядає світ – на що впаде його погляд, то гине.

На Полтавщині Касьяна представляють чорним істотою, покритим шерстю, з шкірою, подібної корі дуба. Живе він в печері, засипаний землею. Його величезні повіки 29 лютого піднімає різна нечисть, Касьян оглядає світ, і тоді хворіють люди і тварини, трапляються мор і неврожай.

Практично у всіх легендах про Касьяне підкреслюються його демонічна сутність і надзвичайна згубність погляду як результат зв’язку з дияволом, що ріднить Касьяна з гоголівським Вієм. Певні риси подібності виявляються і при порівнянні Вія з язичницьким Білястому – древнім покровителем мисливців, який уособлював ще й духів убитих звірів і асоціювався зі світом мертвих.

Але, ймовірно, найбільш важливим для Гоголя прототипом Вія став все ж Юда Іскаріот, вигляд якого вгадується за постаттю гоголівського демона при зверненні до деяких апокрифічних текстів. У цих що не увійшли в канон творах про зовнішність Іуди незадовго до його смерті повідомляється, що його повіки стали величезними, розрослися до неймовірних розмірів, не дозволяючи йому бачити, а тіло жахливо розпухло і тяжким. Цей апокрифічних образ Іуди (гігантські повіки і важке, неповоротку тіло) визначив і головні риси Вія. Гоголь, змушуючи поглянути на Вія Хому Брута, який перебуває в душевній лінощів і не котрий сподівається на Бога, показує недбайливому бурсакові його євангельського двійника.