Хто такі троглодити

Ті, що мешкають в печерах

Слово «троглодит» давно стало синонімом «варвара», «дикуна», «невігласа». І перетворилося в образливе прізвисько, яким ми нагороджуємо когось дуже ненажерливого і до того ж всеядного. Втім, справжні троглодити зовсім не заслуговують зневажливого ставлення: від більшості з нас вони відрізняються тим, що вважають за краще влаштовувати своє житло не в будинках, а в печерах. «Квартири» корінних мешканців туніського міста Матмати, яких і до цього дня називають троглодитами, спочатку дійсно можна прийняти за житла дикунів – знаходяться вони в крейдяних гротах, видовбаних в схилах пагорбів. Але не від бідності і безвиході забираються люди в ці дивні притулку. Звичку до «печерного» способу життя вони успадкували від своїх предків – древнього племені берберів, що населяли цю територію близько півтори тисячі років тому. Не за що інше, а лише за незвичайний вибір місця проживання греки дали цьому племені назву «троглодити», що в перекладі означає «живуть в норі або печері». Важкодоступні гроти і справді колись служили матматскім берберам притулком: в них можна було надійно сховатися від завойовників. Сучасні троглодити Матмати давно могли б переселитися в звичайні міські квартири. Багато, змінивши давніх традицій, так і вчинили. Але і тих, що залишилися в печерах, ніяк не можна вважати відірваними від цивілізації. Троглодитами не чужі все її блага: вони обзаводяться холодильниками, телевізорами, у них є навіть водопровід, так що відчувають вони себе цілком комфортно. Особливо спекотним літом, адже в печерах завжди досить прохолодно. Для залучення туристів (населені печери, звичайно, головна визначна пам’ятка Матмати) підприємливі тунісці перетворили частину гротів в ресторанчики і невеликі готелі. В деякі з них залізти можна тільки по мотузяній драбині. Сліди перебування троглодитів знаходили не тільки на території Тунісу, але і в Ефіопії, Туреччини, Малі та інших країнах. Як явище троглодітізм – будівництво печер для проживання – було поширене по всьому світу. Не рідкість воно і в наш час. У Франції, наприклад, в долині річки Луари, можна виявити містечка і села, мешканців яких теж вважають троглодитами. Житла в прибережних скелях стали влаштовувати тут в XI столітті. Місцеві каменотеси добували і продавали камені для спорудження будівель, а потім розміщувалися зі своїми родинами в утворилися печерах. Камінь там податливий, працювати з ним було легко. Печери троглодитів розташовувалися досить високо, тому їх не заливала вода при розливах річок. До того ж взимку і влітку, незалежно від погоди, в них зберігалася постійна температура – 16 градусів. Майстри-каменотеси вирубали в горах кілометрові галереї, які служили їм укриттям у воєнний час. Нинішні французькі троглодити всіляко прикрашають свої приміщення, прокладають в них сучасні комунікації, зовні прилаштовують до них терраски, перед входом розбивають невеликі затишні садки. З видобутого каменю виготовляють на продаж каміни і садові скульптури, і коштують вони недешево – кілька тисяч євро. Ручна праця високо цінується в наші дні. Печери використовують також для розміщення в них виноробних підприємств і вирощування грибів. Можна сказати, що «печерний бізнес» процвітає в Європі.