Хто придумав корейську писемність

Буддист Вонхе

Будь-які знаки далекосхідних алфавітів здаються європейцям ієрогліфами, хоча насправді ними є тільки ханьцзы (китайська писемність). Вони дійсно завоювали свого часу всю Східну Азію, але в наші дні збереглися, крім Китаю, лише в Японії (та й там їх потіснили, допустивши в ужиток два види нової складової азбуки, канна). В Корею ханьцзы прийшли в I столітті і з їх допомогою успішно записувалися слова місцевої мови кілька століть поспіль. Проте з часом стало ясно, що ханьцзя (назва в корейській огласовці) дуже непрактичні, і в V—VI століттях у країні з’явився складовий алфавіт йду (так зване «чиновницьке лист»), вигаданий вченою — знавцем стародавніх китайських текстів — буддистом Вонхе, упростившим ієрогліфи. Таким реформатором корейської писемності став четвертий правитель династії Чосон, Сечжон Великий (1418-1450), вирішив, що навіть адаптована ієрогліфіка занадто складна для простих людей. Король створив комісію вчених під керівництвом Чон Инджи, які до 1446 році придумали абетку з 28 букв (до наших днів збереглися 24). Так з’явилося Хунмин чоным — «Повчання народу про правильній вимові». Як підтвердження правильності прийнятого удосконалення, Сечжон власноруч написав новим стилем твір «Енбиочхонга» («Пісня про драконів, літаючих в небесах»). Складові елементи хангыля («великий, або корейський алфавіт»; так корейське письмо називається з 1912 року) — вертикальні і горизонтальні лінії і точки (як у иероглифике), а також окружності — чисто корейське винахід. Літери розташовуються не послідовно, а збираються у яруси-склади, формуючи умовні квадрати, співвідносні за величиною з китайськими ієрогліфами. Склад складається одразу з трьох таких знаків — початкової приголосної, голосної і фінальної приголосної, разом і утворюють гармонійний комплекс — письмову одиницю. Грунтуючись на цьому каркасі, Сечжон і придумав свою штучну писемність, «склавши компанію» творець вірменського алфавіту Месропу Маштоцу, просвітителю індіанців черокі Джорджу Гессу (Секвої) і ряду інших винахідників нових алфавітів.