Де зимують раки

За місцем постійного проживання

Раки зимують за місцем постійного проживання. Хіба що пізньої осені намагаються спуститися глибше, так як взимку на глибині вода тепліше. Адже на відміну від жаби рак не впадає в анабіоз. Велику частину часу (близько 20 годин на добу) рак проводить у своїй норі, занурений в дрімоту. Але в години неспання він продовжує активне життя: бродить по дну і полює. Настільки пасивне життя під льодом характерне тільки для самців. У самок же в зимовий час клопоту повна голова – адже після осіннього спарювання до їх черевця приліплюється пара сотень запліднених ікринок, за якими потрібне око та око: стежити за тим, щоб вони не замулились, постійно митися водою, що несе кисень. Тому самкам доводиться в прямому сенсі слова ворушити ногами – як ходильними, так і черевними. Іншими словами, ніяких особливих таємниць в зимівлі раків немає, зимують вони на глибині, де людина не проживе й двох хвилин. Н.М. Шанський, В.І. Зімін, А.В. Філіппов в книзі «Досвід етимологічного словника російської фразеології» (М., 1987) пов’язують загрозу «показати, де раки зимують» з практикованою на Русі стратою «через посадження в воду», тобто утоплення. У Сергія Соловйова читаємо: «Шуйський звелів їх (.. болотніковца – Прим ред.) Взяти в Москву, по дворах поставити, годувати і нічим не чіпати, але тих, які були спіймані на бою, велів посаджати в воду».