Де знаходиться острів Скарбів

В 70 км на південь від Куби

Довгий час вважалося, що “Острів скарбів” – історія, вигадана Стівенсоном від початку і до кінця. Це не зовсім так, оскільки вигадка в його знаменитому романі будується на реальних фактах, почерпнутих письменником із записок Моргана, Дрейка і деяких інших колишніх в його розпорядженні рукописів. Про все це згадали в 40-х роках минулого століття, коли виявилося дивовижну схожість легендарного острова з островом Пінос (з 1978 року -Хувентуд, острів Молоді), розташованим в 70 км на південь від Куби. Природа острова Скарбів, його бухти і гори наче списані з острова Пинос. Мабуть, саме тут, в бухті Сігуанеа, колись кидала якір “Еспаньола”. Є тут і маленький острівець, що прикриває вхід в бухту, Моррільос-дель-Диаболо, в романі – острів Скелета. Назва одного з пагорбів стівенсоновского острова Підзорна труба – пагорб з такою назвою є і на Піноса. А ще Пинос – єдиний з островів Карибського моря, на якому ростуть соснові ліси. Саме їх описав Стівенсон в своєму романі. Цікаво, що коли в 40-х роках за Піноса вже утвердилось неофіційну назву – острів скарбів і перші шукачі скарбів стали прочісувати його в пошуках багатої здобичі, на південному узбережжі були знайдені залишки дерев’яного форту, дуже схожого на той, в якому Джим Хокінс і його друзі рятувалися від піратів Джона Сільвера. Мабуть, Стівенсон використовував піратські легенди Піноса, який за свою історію побачив чимало джентльменів удачі. Протягом 300 років Пинос був притулком для піратів. У його зручних бухтах чистили днища кораблів. На березі можна було поповнити запаси продовольства і питної води – на острові є термальні і мінеральні джерела, так що при бажанні можна навіть поправити здоров’я. І, нарешті, соснові ліси, такі необхідні для ремонту кораблів. Про піратському періоді в історії острова свідчать назви його мисів і бухт. Мис Франсес зобов’язаний своєю назвою французькому пірату Франсуа Леклер, мис Пепе – іспанцеві Пепе ель Мальоркіну, а бухта Агустін-Хол названа в честь голландського пірата Корнелиса Хола. Навіть перший опис Піноса належить відомому пірату і вченому Вільяму Дампіра. На острові Скарбів побували, мабуть, всі найбільш відомі пірати – Генрі Морган, Франсуа Олоне, Френсіс Дрейк, Пітер Хейн, Рок Бразилець, Джон Хокінс, Едвард Тіч, більш відомий як Чорна Борода. Останній і став прототипом Флінта, зловісна тінь якого постійно супроводжує героїв роману, наводячи на них жах, часом передається і читачеві. І цей жах – аж ніяк не перебільшення Стівенсона. Даний суб’єкт був настільки колоритний, що, напевно, важко знайти іншого пірата, про яку складено стільки легенд. Зростання в ньому було під два метри, а ваги – далеко за центнер. Він чудово володів абордажною шаблею, а в спеціально зшитих кишенях носив 7-8 заряджених пістолетів. Перед боєм Тіч випивав своєрідний аперитив – підпалених суміш рому і пороху. Його знаменита борода покривала все обличчя і доходила йому до пояса. Перед абордажною сутичкою він вплітав в неї запальні гноти, які огортали димом всю його фігуру. Коли Чорна Борода на чолі своєї команди стрибав на палубу атакується корабля, охочих опиратися було небагато. За скарбами саме цього пірата і відправив Стівенсон “Еспаньйолу” до острову Пинос. Для багатьох Пинос – це перш за все острів піратських скарбів. За останні 50 років тут побували, напевно, сотні шукачів скарбів, перекопати острів у всіх можливих напрямках. Правда, ніхто з них так і не розбагатів. У гирлі річки Лас-Касас, дуже схожому на те місце, куди Джим Хокінс перегнав викрадене у піратів судно, тепер знаходиться гавань столиці острова – Нуева-Херони. Це місто, заснований в 1828 році, до цих пір зберіг архітектурний стиль часів іспанської колоніальної епохи. А в горах Лас-Касас і Сьєрра-де-Кабальос, де пірати на чолі з Довготелесим Джоном Сильвером настільки безславно закінчили пошуки скарбів Флінта, нині перебувають мармурові кар’єри. Знамениті соснові ліси острова тепер залишилися лише в самому його центрі. Зводити їх почали ще пірати, а сучасні жителі острова, оголошеного чимось на зразок комсомольсько-молодіжної будівництва, особливо досягли успіху в цьому. Що стосується печери, де жив Бен Ган і зберігав знайдений ним скарб, то, можливо, вона знаходиться на мисі Пунта-дель-Есте. В одній з таких печер – Ісла – були знайдені сліди стоянок, ймовірно, найдавніших жителів Піноса – індіанців гуанахатабеев. Наскальні малюнки, що покривають стіни і стеля печери Ісла, говорять про те, що вона була ритуальним центром остров’ян.