Де і коли час стали ділити на «нашу еру» і «до нашої ери»

В Європі в VIII столітті нашої ери

Літочислення від Різдва Христового, а разом з ним і поняття «наша ера» з’явилися приблизно півтори тисячі років тому, коли римський папа Іоанн I доручив вченому монаху скіфського походження Діонісію Малому скласти таблиці для розрахунку дня Великодня. У ранньому Середньовіччі в Європі лічили роки від початку правління римського імператора Діоклетіана (284 рік н. е..). Замість дати воцаріння цього язичника і гонителя християн Діонісій Малий взяв за точку відліку передбачуваний рік народження Ісуса Христа. Його він вирахував, керуючись текстом Нового Завіту. (Сьогодні вважається, що чернець помилився на чотири роки, і наш 2011 рік повинен бути 2007-м.) Діонісій виконав роботу, як ми скажемо зараз, в 525 році. У VIII столітті нове датування набула поширення завдяки англосаксонському літописцю Біди Високоповажного, який спирався на систему Діонісія у своєму творі «Про шести віках світу». Від того ж Біди пішов звичай датувати події, що відбулися до Різдва Христового («до нашої ери»), ведучи рахунок у зворотний бік. Поступово вся Європа стала міряти час від народження Христа. Росія перейшла на новий рахунок «кращого заради згоди з європейськими народами в контрактах і трактатах» в 1699 році за указом Петра I.